План

ВСТУП ………………………………………………………………...……..........3

РОЗДІЛ 1 ПОЕТИЧНІ ТВОРИ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ……..……..…7

1.1.         Образність мовлення художніх творів породжує поетичне мовлення....7

1.2.    Методика роботи з дитячою книгою.  Літературні ранки та вечори  …13

1.3     Ознайомленні старших дошкільників з малими фольклорними формами…………………….………………………………………….….16

1.4.  Запам'ятовування дітьми дошкільного віку віршів  ………..……………21

РОЗДІЛ 2 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ  …………………………….……29

2.1.Особливості проведення  методики розвитку  образного мовлення засобами поетичних творів …………………………………………..... 34

2.3 Константувальний та формувальний експерименти    …………………..37

2.4. Аналіз результатів дослідження …………………………….……………39

ВИСНОВКИ  ……………………………………………………………….……40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………..42

Додатки  ……...…………………………………………………………………..46

ВСТУП

Емоційно-творчий настрій і естетичні відчуття у дошкільників будить поезія.  Психологи розглядають естетичне сприйняття як емоційне пізнання світу, що починається з відчуття, а що надалі спирається на розумову діяльність людини.

У дошкільному віці воно носить специфічний характер, обумовлений віковими особливостями. І відрізняється емоційною безпосередністю, підвищеним інтересом до того, що оточує, живим відгуком при зустрічі з прекрасним і дивовижним, які виявляються в усмішках, жестах, вигуках, міміці, в здатності виділити головне в сприйманому явищі.

Виразність наділяє художнє слово здатністю викликати емоції, відчуття у слухача, підкреслювати головне. Вона загострює враження і уяву, тобто підсилює розумову діяльність людини.

Систематичність і послідовність педагогічної роботи, пов'язаної з розвитком естетичного сприйняття і творчості дітей, сприяє тому, що п'ятирічні діти успішно справляються з поставленими перед ними програмними завданнями. Під час спостережень, розгляди репродукцій з картин художників діти підбирають епітети, порівняння, уособлення. Дитина розкріпачена, виявляється взаємодія з природою. Своєю чистою дитячою свідомістю він проникає в лоно природи і відчуває себе її частинкою. Цей шлях до творчості розвивається і у дітей більш старшого віку за допомогою накопиченого досвіду сприйняття віршів про природу; спостереження явищ, образів, описаних в них, сприяє тому, що діти проявляють особливу чуйність до навколишньої природи, прагнуть самостійно знайти поетичну характеристику.

Зміна пір року допомагає дітям зрозуміти, що підбір порівнянь розширює запас знань, як би примушує пам'ять розкласти всі свої запаси і вибрати те, що актуально зараз.

Сприйняття поетичних образів доступне дітям дошкільного віку і має велике значення для їх етично-естетичного виховання, для розвитку творчих здібностей, для підготовки їх до успішного навчання в школі.

Поетичні образи природи надовго зберігаються в пам'яті дитини, а вироблене до них емоційно-творче відношення сприяє вихованню кращих людських відчуттів: уважному і дбайливому відношенню до кожної рослини, любові до рідної природи, до рідного краю, до Батьківщини. З дитинства, навчившись розуміти природу, цінувати її красу і різноманітність, дізнаватися її в поетичному описі, дитина, і в старшому віці, випробовуватиме на собі її благотворний вплив.

Поезія допоможе педагогові закріпити і помножити у дітей поки елементарні, але потрібні знання про рідну природу.

«Людина стала людиною, коли почула шепіт листя і пісню коника, дзюрчання весняного струмка і дзвін срібних дзвіночків жайворонка в бездонному літньому небі, шерхіт сніжинок і завивання завірюхи за вікном, ласкавий плеск хвилі і урочисту тишу ночі, - почув і, затамувавши подих, слухає сотні і тисячі років чудову музику життя».

«Зупинись і ти в подиві перед красою, в твоєму серці тоді теж розцвіте краса».

«Хай дитина відчуває красу і захоплюється нею, хай в його серці і в пам'яті назавжди збережуться образи, в яких утілюється Батьківщина.

Усмішка, захоплення, подив перед красою представлялися мені як би стежиною, яка повинна привести до дитячих сердець».

В.А. Сухомлінський «Через красиве до людства».

Засобами художнього слова ще до школи, до засвоєння граматичних правил маленька дитина практично освоює граматичні норми мови в єдності з його лексикою.

Н. С. Карпінськая вважала, що художня книга дає прекрасні зразки літературної мови. У віршах діти пізнають музичність, співучість, ритмічність української мови; у казках - влучність, виразність.

З книги дитина дізнається багато нових слів, образних виразів, його мова збагачується емоційною і поетичною лексикою. Література допомагає дітям висловлювати своє відношення до того, що прослуховує, використовуючи порівняння, метафори, епітети і інші засоби образної виразності.

Виховна функція літератури здійснюється особливим, властивим лише мистецтву способом - силою дії художнього образу. Щоб повністю реалізувати виховні можливості літератури, необхідно знати психологічні особливості сприйняття і розуміння цього виду мистецтва дошкільниками. У традиційній боротьбі за доказ думки про естетичну природу літератури для дітей активно брали участь В.А. Жуковський, В.Ф.Одоєвський, Л.Н.Толстой, Ф.М.Достоєвський. Погляд на літературу для дітей як на високе мистецтво в кінці Xix-в перші десятиліття XX століття укріплювали М. Горький, А.А. Блок, І.А. Бунін, А.Н. Толстой, А.І. Купрін.

Емпірична база дослідження - монографії, статті учених і педагогів практиків опубліковані в різний час по даній темі.

Об'єкт дослідження - виховання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - виховання дітей дошкільного віку засобом читання поетичних творів.

Актуальність теми дослідження, її теоретична і практична значущість зумовили мету дослідження - вивчити особливості виховання дітей дошкільного віку при читанні поетичних творів.

Для досягнення поставленої мети в роботі були дозволені наступні завдання:

1) розглянути теорію і історію виховання, а також вивчити психолого-педагогічні основи естетичного виховання за допомогою поетичних творів;

2) визначити значення і проаналізувати завдання естетичного виховання дошкільників;

3) розглянути особливості сприйняття дітьми літературних творів, а також завдання і зміст ознайомлення дітей з художньою літературою;

4) провести експериментальне дослідження сприйняття дошкільниками поетичних творів.

Гіпотеза дослідження: підвищення рівня образного мовлення у дошкільників при читанні поетичних творів буде ефективнішим при проведенні цілеспрямованих занять, направлених на стимулювання уваги дітей до поетичних творів.

Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, формально-логічний.

Сьогодні українська дитяча література має чимало відомих письменників і поетів: це П.Тичина, М.Познанська, Н.Забіла, П.Воронько, А.Малишко, Ю.Збанацький, М.Сингаївський та ін.

Читання оповідань, віршів уводить дітей у широкий навколишній світ, знайомить із дійсністю. Книга – джерело знань. Вона допомагає дитині познайомитися з історією Батьківщини в поетичній чи прозовій формі.

Літературні твори несуть дитині радість, захоплюють змістом, силою впливу художніх образів, виразністю мови, музикою віршів. Книга відкриває перед дитиною світ явищ, не доступних безпосередньо досвіду, допомагає їй орієнтуватись у довкіллі, пізнавати дійсність.

Книга вчить спостерігати, мислити, збагачує почуття дитини, сприяє формуванню її характеру, закладає фундамент майбутнього світогляду. Кращі твори художньої літератури допомагають формувати в дітей моральні риси майбутнього громадянина. Читання і розповідання літературних творів дітям є важливим засобом як розвитку мовлення, так і їхнього естетичного виховання. Вплив літературних творів на розумовий, моральний розвиток дитини залежить від добору відповідних творів, розуміння їх, уміння вихователя керувати процесом сприймання.

Джерелом художньої літератури в дошкільному закладі є твори класиків і сучасних письменників.

РОЗДІЛ 1

 ПОЕТИЧНІ ТВОРИ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1.2.          Образність мовлення художніх творів породжує поетичне мовлення.

Поетичне слово – це слово з живою і яскравою внутрішньою формою, основою словесного образу. Образ, що сприймається людиною через слово, є образом словесним. Учені визначають його як: “образ, втілений у словесній тканині літературно-естетичного об’єкта, створений із слів і посередництвом слів” (В.Виноградов); “мовну одиницю, що володіє властивостями поетичної мови, поза співвідношення цієї одиниці з конкретним образним змістом” (М.Рудяков). На наш погляд, словесний образ – це образ предмета, явища, істоти, створеного засобами експресивних мовних одиниць, наділених здатністю викликати яскраві наочно-чуттєві уявлення.

Образність мовлення художніх творів породжує поетичне мовлення. У літературознавстві дається таке визначення поетичного мовлення: “мовлення художньої літератури, позначене підвищеною емоційністю та образністю, насичене тропами, стилістичними фігурами, перейняте шляхетною фонікою (Р.Гром’як, Ю.Ковалів). Під поетичним мовленням ми розуміємо образне, емоційне мовлення творів художньої літератури, насичене мовними, мовнопоетичними і мовностилістичними одиницями і конструкціями, з допомогою яких створюються образи людей, процесів, явищ і предметів, створюються події, тобто передається зміст твору.

Учені (Д.Ельконін, О.Леонтьєв, Г.Люблінська) вказували на особливу мовну обдарованість та природне чуття дітей до виразних відтінків мовлення, “чуття мови”, яке дозволяє дитині розібратись у складних мовних явищах. Відзначаючи інтерес дошкільників до слова, їхню здібність досить вільно орієнтуватися в різноманітному потоці мовних образів, дослідники визначають її як “чутливість до мовних явищ”, “мовну обдарованість” (О.Гвоздєв, К.Чуковський), “чуття виразних відтінків” (О. Леонтьєв), “чуття мови” (Ф.Сохін). Відтак, є необхідність розвивати образне мовлення дітей в єдності з наочно-образним мисленням. Учені підкреслюють взаємозв’язок образотворчої, художньої і мовленнєвої діяльності, що об’єднують художній образ і образне мовлення.

Проблему сприймання і розуміння художніх творів досліджували вчені в різних напрямах: сутність і структура сприймання (А.Богуш, А.Бородич, І.Зимняя, Н.Карпинська, Г.Костюк, Б.Теплов та ін.), особливості сприймання дітьми художніх текстів (Н.Ветлугіна, Л.Гурович, Д.Дубовис-Арановська, В.Єзикеєва, О.Монке, Н.Морозова, Л.Пеньєвська, Л.Славіна, С.Чемортан, П.Якобсон та ін.), поетичних творів (С. Бухвостова, Н.Гавриш, С.Жупанін, Р.Жуковська, Н.Кирста, В.Лейбсон, С.Крегжде, А.Полозова, Н.Панкратова та ін.).

Сприймання художніх творів визначається як складний полікомпонентний процес, що складається з таких складових: слухання, уявлення, усвідомлення прослуханого та його розуміння. У процесі сприймання поетичного твору виокремлюють три стадії. Перша стадія – безпосереднє сприймання твору, тобто відтворення й переживання образів твору. На цій стадії провідну роль відіграє уява, твір сприймається “серцем”, а потім уже розумом. Друга стадія – розуміння змісту твору. Провідним стає мислення та оскільки воно оперує тим, що було емоційно пережито, воно не відбиває емоційності сприймання твору, а поглиблює його. Третя – вплив художньої літератури на особистість дитини як кінцевий результат сприймання художніх творів (О.Никифорова).

Умовою повноцінного сприймання поетичного твору є розвинений “поетичний слух”, який учені визначають як: “слухання” і відтворення інтонацій, здатність до емоційного переживання поетичних образів, уміння їх оцінювати (Б.Теплов); “здатність відчувати виразні засоби художнього мовлення і певною мірою усвідомлювати їх; здатність до розрізнення жанрів, розуміння їх особливостей, уміння усвідомлювати зв’язок компонентів художньої форми зі змістом поетичного твору” (О.Ушакова); “сприйнятливість до звучання художнього слова, чутливість до ритму, рими, інтонаційних відтінків, особливостей організації слів у вірші та ін.” (Д.Ніколенко). На нашу думку, поетичний слух – це здатність до всебічного раціонального й емоційного відчуття, розуміння, сприймання і відтворення змісту, художньої форми, виразних мовних та інтонаційних засобів поетичної мови художнього твору.

Твори українських письменників доступні дітям з раннього віку. Так, у молодшій групі використовують здебільшого віршовані твори українських поетів. Це невеличкі за розміром, прості за змістом віршики, в яких відображено певну дію або рух, легку для наслідування дітям.

У ранньому віці вірші читають у супроводі наочності, дітей стимулюють виконувати окремі дії, повторювати слова, вирази. Наприклад, перед читанням вірша Г.Бойка «Козуля» діти розглядають разом з вихователем іграшкову кізку. Потім вихователь читає вірш.

Діти повторюють слова «кізонька-козуля», промовляють: «Пий, пий водичку».

Перед читанням вірша Н.Забіли «Ой чук-чуки» діти розглядають Ясочку в українському національному вбранні, вітаються з нею. Вихователь показує віночок, намисто, фартушок. Потім читає вірш, тримаючи в руці ляльку. Діти повторюють слова: «Ой чук-чуки, чуки-наї Наша доня чепурна».

Дітям може бути незрозуміле слово чепурна. Доцільно при першому читанні через паузу дати переклад цього слова рідною мовою дітей: «Наша доня чепурна (пауза) - рос. нарядная, красивая».

Окремі вірші можна розігрувати з дітьми третього року життя в колі. Наприклад, вірш Г.Демченко «Калачі».

На першому занятті вихователь знайомить дітей з текстом вірша, показує калач, імітує його випікання (на столі макет печі), частує ляльок, дітей.

Надалі за знайомим текстом діти грають, стають у коло й імітують рухи.

Поступово дітей залучають до промовляння окремих слів вірша. Вірші українських поетів можна читати й під час дидактичних ігор. При цьому заняття проводиться російською мовою, в кінці чи на початку гри вірш читається українською мовою. Наприклад, дидактичну гру «Покладемо ляльку спати» можна розпочати читанням вірша Г.Бойка «Захотіла Милочка спати». Далі вихователь рідною мовою дітей пояснює, що до них прийшла дівчинка україночка Милочка, вона дуже хоче спати. Пропонує покласти Її спати й заспівати українською мовою «Люлі, люлі маленька, баюі»

Один і той самий вірш читають дітям три-чотири рази з деякими змінами виконання дій дітьми.

Знайомі вірші, написані в діалогічній формі, діти можуть драматизувати. Наприклад, вірш П.Воронька «Є у мене киця Мурка». Обирають двоє дітей.

Перша дитина тримає в руках іграшкову кішку і промовляє:

Є у мене киця Мурка,

Дуже мудра кішка.

Тільки скажеш: «Замазурка!»

- Вмиється хоч трішки

(імітує рухи).

Друга дитина тримає в руці маленького іграшкового котика і промовляє:

А синок її Васько

Муркає: «Мила нене,

Поки вип'ю молоко,

Вмийся ти за мене,

Мур - мур - мур!»

З дітьми старшого дошкільного віку вірші українських письменників заучуються напам'ять. При цьому після вступної бесіди, розглядання наочності або ілюстрацій педагог читає вірш тричі. Потім його повторюють діти, вихователь підказує окремі слова або навіть промовляє цілі рядки. Так, заучуючи вірші Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, слід спочатку розглянути ілюстрації, налаштувати дітей на ліричний лад, а потім уже прочитати вірш у супроводі ілюстрації. «Діти, подивіться на цю картину, як гарно тут і ранок. Світає. Десь чути спів соловейка, вітерець віє, а скрізь, куди не глянь, зелені верби, дерева. Послухайте, який красивий вірш «Світає...» написав український поет Тарас Шевченко».

Заучуючи вірш Лесі Українки «На зеленому горбочку», також слід підготувати ілюстрацію-панно: зелений горбочок, біла хатина, вишневий садок» жінка в українському одязі, сонечко світить. Вірш читається тихо, в ліричному настрої.

А ось перед заучуванням вірша Л.Глібова «Веснянка» доцільно розглянути картину про весну, віночки з весняних квітів, горобчиків. Вірш читається голосно, радісно, в бадьорому темпі.

Для дітей старшого дошкільного віку добираються вірші за смислом складніші, більші за розміром. Вихователь уводить до плану вивчення вірш. який за змістом відповідає сезону та знанням, які одержують діти в означений період, темі заняття з розвитку українського мовлення; продумує» як підготувати дітей до засвоєння вірша, які слова в тексті незнайомі дітям, коли саме пояснити їх. Наприклад, щоб зрозуміли вірш М.Познанської «Пролісок», на прогулянці слід провести спостереження за проліском, увести це слово українською мовою, запитати: «Якого кольору квітка?»

Перш ніж учити вірш П.Воронька «Їжачок-хитрячок» у старшій групі, вихователь показує дітям живого їжака або картинку з його зображенням. З особливою увагою треба поставитися до вивчення віршів з поетичними виразами. Так, у вірші Т.Шевченка «Встала весна» вирази чорну землю сонну розбудила, уквітчала їі рястом, барвінком укрила пов'язані з образами пробудження природи після зими. Без конкретного уявлення зрозуміти їх дітям буде нелегко. Щоб вони відчули красу вірша, їх треба підготувати, повести кілька разів у ліс або до парку, звернути увагу на зміни, що відбулись у природі; ввести слова ряст, барвінок. Сповнені враженнями, діти зацікавляться віршем, легко його запам'ятають, поетичні образи весняної природи стануть близькими і зрозумілими їм.

На початку заняття українською мовою проводять вступну бесіду, пропонують дітям пригадати події з власного життя або розглянути картину, близьку за змістом до вірша. Так, вивчення вірша М.Познанської «Журавлі летять» можна почати вступною бесідою: «Яка зараз пора року?», «Куди відлітають птахи восени?», «Коли повертаються птахи до нас?» Після цього повідомити, як називається вірш, хто його написав. Потім вихователь чітко, виразно читає вірш напам'ять. Після першого читання уточнюють окремі слова і словосполучення. Наприклад: прочитавши вірш П.Воронька «Липка», слід запитати «Яким цвітом зацвіла липка?», «Коли живе тінь?» («У гарячу днину», - відповідають діти). Після повторного читання проводиться бесіда за змістом вірша. Вихователь попереджає, що вірш вони вивчатимуть напам'ять і тому треба уважно слухати, щоб запам'ятати. Вона читає текст ще один раз, потім викликає дітей по одному для повторення вірша. Хорове розучування віршів у дошкільному закладі не рекомендується.

Діти старшого дошкільного віку здебільшого швидко запам'ятовують вірш, але не завжди свідомо засвоюють його зміст. Дитина читає вірш від початку до кінця. Вихователь підказує лише окремі слова або ставить навідні запитання до слів, які забуває дитина, щоб допомогти їх пригадати. Наприклад, при вивченні вірша П.Воронька «Їжачок-хитрячок» запитує: - «Що пошив Їжачок-хитрячок?», «Де він гуляє?», «Що натикає на голки?» Одночасно із засвоєнням тексту діти навчаються читати вірші виразно, з відповідною інтонацією, наслідуючи вихователя. Крім того, вихователь може пояснити, як читати окремі місця вірша. Наприклад, вірш Н.Забіли «Мала школярка»: спочатку дівчинка розповідає, як вона Йде повз дитячий садок до школи, потім діти вітають дівчинку. «Привіт! Куди це ти, Галинко? Заходь до нас!» Дівчинка відповідає їм:

Та ні, я йду до класу.

Зайду до вас у вільний час,

Тепер не маю часу!

Після такого пояснення діти читатимуть виразно, з відповідною інтонацією.

Для того щоб діти запам'ятали вірш, його повторюють у вільний від занять час.

Великі за розміром вірші (як-то: М.Рильського «Новорічна ялинка», Н.Забіли «Найкраща у світі») у старшій групі вивчають протягом двох занять. На першому занятті вихователь підводить дітей до розуміння тексту. Читає вірш повністю, а потім повідомляє, що сьогодні вивчатимуть тільки частину вірша. Повторно читає першу половину вірша, яку діти вивчатимуть на занятті. На наступному занятті вихователь читає весь вірш, викликає одного-двох дітей повторити першу половину вірша. Читає два рази другу половину вірша, викликає дітей повторити. У кінці заняття двоє-троє дітей повторюють увесь вірш. Заучування віршів вихователь приводить на індивідуальних та індивідуально-групових заняттях.

1.2.    Методика роботи з дитячою книгою.  Літературні ранки та вечори

Насамперед дітей знайомлять з українським письменником-класиком Т.Г.Шевченком. Український народ дуже любить свого поета, бо він усе життя хотів, щоб той жив вільно, щасливо. У Києві є пам'ятник Тарасові Шевченку, є його музей. (Показує ілюстрації). Поет давно помер і похований у Каневі над Дніпром. Але в народі він житиме вічно. Живуть і його вірші. Вони звучать по радіо, їх учать діти у школі і в дошкільних закладах. Українці шанують свого улюбленого поета, прикрашають його портрет рушниками, квітам.

Сьогодні ми послухаємо кілька віршів Шевченка й один з них вивчимо напам’ять. Сідайте ближче до мене, будемо розглядати малюнки і слухати вірші.

Вихователь читає вірш «Тече вода з-під явора», пояснючи деякі слова: пишається (рос. красуется), гай (рос. роща), качаточка (рос. утята). Фізкультхвилинка.

Повідомивши, що багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику, вихователь дає прослухати пісні «Реве та стогне Дніпр широкий...» або «Думи мої? думи мої...». Потім діти заучують вірш поета «Встала весна...» пояснюється слово: уквітчала (рос. украсила зеленью, цветами}.

Аналогічно проводяться заняття-бесіди щодо ознайомлення дітей з творчістю Лесі Українки, І.Франка, М.Коцюбинського, Н.Забіли.

У старших групах російськомовних дошкільних закладів доцільно провести два-три заняття-розглядання дитячої книжки одного письменника або кількох його видань. Для такого заняття потрібно мати шість-вісім примірників однієї книжки. Заняття проводиться з невеличкою групкою дітей - до 12 чоловік. Діти сидять по двоє за столами. Вихователь повідомляє, що сьогодні в гостях у дітей українська книжка, й пропонує подивитися на неї.

У випускній групі можна розглянути книжку «Козак Голота». На початку заняття вихователь розповідає дітям про Запорізьку Січ, запорізьких козаків. Пропонує розглянути обкладинку книги. Діти розглядають зовнішній вигляд козака Голоти: вуса, оселедець, одяг, шаблю, рушницю. Вихователь читає текст, читання супроводжується розгляданням посторінкових ілюстрацій. Завершується заняття слуханням у запису пісні про козака Голоту.

У куточку книги періодично влаштовують виставки дитячих книг. Вони можуть мати тематичний характер, наприклад, до Дня 8 березня, «Україно моя. Батьківщино моя», «Мова рідна, мова солов'їна», можуть бути присвячені письменнику. Якщо виставку присвячено пам'яті письменника або виставляються твори сучасника, в куточку книги вміщують портрет письменника, дитячі книжки - видання його творів, ілюстрації.

У старшому дошкільному віці проводять літературні ранки та вечори, присвячені творчості українських письменників. Мета їх - виховати любов до українського слова, повагу та інтерес до національної літератури, закріпити в дітей знання художніх творів, активізувати українське мовлення, викликати радісний, бадьорий настрій. Літературні ранки та вечори - це своєрідні свята національної книги, це пропаганда українського художнього слова серед батьків.

Літературні ранки в жодному разі не повинні перетворюватися на самоціль. Це підсумок тематичного читання художніх творів. Так, упродовж перших двох кварталів дітям читали твори Т.Г.Шевченка, заучували вірші, знайомили з портретами та життєвим шляхом кобзаря, а в березні, напередодні дня народження поета, проводять літературний ранок.

Літературні ранки присвячують творчості й сучасних поетів та письменників: Н.Забілі, П.Вороньку, Г.Бойку, місцевим поетам. Якщо літературне свято присвячено творчості місцевого письменника, бажано запросити його в гості, на зустріч з дітьми.

Ранки чи вечори проводять у залі. Залу прикрашають портрет письменника, українські вишиті рушники, виставка творів, ілюстрації, декорації для інсценування творів письменника. У літературних святах беруть участь дорослі (працівники дошкільного закладу), батьки, запрошені гості та діти. Їх проводять у музичному супроводі (фортепіано, баян, народні українські музичні та інші інструменти). Діти й дорослі вдягають українські національні костюми.

Літературні ранки та вечори будуються за такою структурою:

- вступне слово вихователя про життя та діяльність письменника;

- розглядання портрета, книг;

- бесіда про книги, знайомі твори; літературна вікторина;

- читання дітьми віршів, розповідання казок; участь дорослих (читання віршів, співання пісень за текстом письменника);

- ігри дітей, театралізація чи драматизація творів письменника;

- інсценізація творів письменника.

Літературні ранки проводять один-два рази у квартал тривалістю 30-40 хв. Літературна вікторина за змістом оповідань Н.Забіли. Діти впізнають героїв творів «Сорока-білобока», «Про дівчину Маринку і руду кішку», «Дванадцять місяців», «Про Ясочку». Літературна вікторина проводиться у вигляді інсценування і театралізації (уривків) творів Н.Забіли.

1.3  Ознайомленні старших дошкільників з малими фольклорними формами

Народ дбайливо супроводжував поетичним словом кожен етап життя

дитину, всі сторони його розвитку. Це ціла система традиційних правил принципів, за допомогою яких виховується дитина в сім'ї. Стрижнем цій системи було і залишається усне народне слово, передаване із століття в століття з сім'ї в сім'ю.

Психологи і методисти відзначають, що дитина засвоює рідну мову

перш за все, наслідуючи розмовній мові тих, що оточують (Д.Б. Ельконін, Р.Е.Льовіна, А.П. Усова, Е.І.Тіхєєва і ін.). На жаль, батьки у наш час

із-за складних соціальних умов, через зайнятість часто забувають про це і

процес розвитку мови своєї дитини пускають на самоплив. Дитина більша

часу проводить за комп'ютером, чим в живому оточенні. Внаслідок цього

твори народної творчості (колискові пісні, пестушки, потешки)

практично не використовуються навіть в молодшому віці, не говорячи вже про дітей п'яти - шести років.

 К.Д. Ушинським було відмічене, що в сім'ях знають все менше обрядів

забувають пісні, у тому числі і колисанки. В наші дні це стає ще актуальніше.

У практиці дошкільної освіти можна поспостерігати таку картину:

при ознайомленні старших дошкільників з малими фольклорними формами нерідко висувається змістовний аспект, не звертається увага на жанрових і

мовні особливості. Їх використання часто зводиться лише до заучування

прислів'їв, потішок, загадок. Педагоги рідко використовують ці форми на заняттях по розвитку мови з дітьми. У деяких дитячих садах навчання зводиться до підготовки до школи, до засвоєння грамоти, подекуди вже навчають читанню. Заняття по розвитку мови відводяться на другий план.

Тому у педагогів виникає потреба в розробці методики розвитку мови дітей старшого дошкільного віку засобами малих форм фольклору. Цей процес повинен відбуватися не тільки на спеціально організованих заняттях, але і в повсякденному житті дошкільного освітньої установи. Для вирішення даного завдання важливо, щоб педагоги дошкільної освіти були зацікавлені, а діти були активними суб'єктами цього процесу (виявляли цікавість, самостійність в отриманні додаткових знань).

 Загальнотеоретичні питання розвитку мови дітей старшого дошкільного віку розкриті в працях Д.Б. Ельконіна, А.Н. Гвоздева, Л.С. Виготського та ін.

Деякими аспектами мовного розвитку дошкільників засобами малих

форм фольклору займалися Ю.Г. Ілларіонова, Е.І. Тіхєєва, Ф.А. Сохин, А.М. Бородіч, С.С. Бухвостова, О.С. Ушакова, А.П. Усова, А.Я., Мацкевіч, І.В. Чорна, К.Д. Ушинський, Я.А. Коменський, Е.Н. Водовозова, М.К.Боголюбськая, В.В. Шевченко, Н.В. Шайдурова, О.І. Давидова, Н.В.Казюк і ін.

В даний час з'явилася достатньо велика кількість різних парціальних програм використання традиційної культури у виховно-освітньому процесі. Серед них хочеться виділити програму "Спадщина"під редакцією М.Ю. Новіцкой, "Оберіг" Е.Г. Бороніной і багато інших.

Гостро відчуваючи недоліки державної "Програми, що діє

виховання і навчання дітей дошкільного віку" (1989 грама), особливо

відсутність розділу "Етичне виховання", провідні педагоги-дошкільники

міста Барнаула також зробили спроби заповнити цей пропуск своїми

творчими роботами (дитячі сади №167, №249, №217, №84 та інші). Дуже

шкода, що всі їх напрацювання залишаються надбанням їх власних колективів. Адже тим, хто тільки починає роботу в цьому напрямі, дуже важливо спиратися на досвід своїх однодумців. Але і в цих програмах також не існує розробленого конкретного змісту методики мовного розвитку засобами малих форм фольклору, немає визначення і якісних характеристик рівнів розвитку мови по даному напряму. Як наслідок, педагоги дошкільної освіти вимушені шукати окремі способи розвитку мови, за допомогою малих форм фольклору не орієнтуючись на чіткі теоретичні і методичні положення. І так, виникає суперечність між потенційними можливостями малих форм фольклору в мовному розвитку старших дошкільників і недостатньою забезпеченістю педагогів дошкільної освіти методиками розвитку мови дітей засобами малих форм фольклору.

Колискові пісні, на думку народу - супутник дитинства. Вони на ряду з

іншими жанрами містять в собі могутню силу, що дозволяє розвивати мову

дітей дошкільного віку. Колискові пісні збагачують словник дітей за

рахунок того, що містять широкий круг відомостей про навколишній світ, раніше всього про ті предмети, які близькі досвіду людей і привертають своїм зовнішнім виглядом, наприклад, "зайченя".

Граматична різноманітність колисанок сприяє освоєнню

граматичної будови мови. Навчаючи дітей утворювати однокорінні слова

можна використовувати ці пісні, оскільки в них створюються добре знайомі дітям образи, наприклад образ кота. При чому це не просто кіт, а "котенька"

"коток", "котик", "котя". До того ж позитивні емоції, пов'язані з тим

або іншим з колиски знайомим чином, роблять це освоєння успішнішим і

міцним[28, с.18].

Колисанка, як форма народної поетичної творчості, містить в

собі великі можливості у формуванні фонемного сприйняття, чому

сприяє особлива інтонаційна організація (співуче виділення голосом

явних звуків, повільний темп і тому подібне), наявність фонем, що повторюються звукосполучень, звуконаслідувань. Колискові пісні дозволяють запам'ятовувати слова і форми слів, словосполуки, освоювати лексичну сторону мови.

Незважаючи на невеликий об'єм, колискова пісня таїть в собі невичерпний джерело виховних і освітніх можливостей.

Народні пісеньки, потішки, пестушки також є прекрасний мовний матеріал, який можна використовувати на заняттях по розвитку мови дітей дошкільного віку. Так, при формуванні граматичної будови мови, навчаючи дітей творенню однокорінних слів можливо використовувати. Наприклад, потешку про "зайченяти",  де однокорінними словами будуть: зайчик - зайченя, сіренький - сірий.

З їх допомогою можливо розвивати фонемний слух, оскільки вони

використовують звукосполучення, які повторюються кілька разів в

різному темпі, з різною інтонацією, при чому виконуються на мотив народних мелодій. Все це дозволяє дитині спочатку відчути, а потім усвідомити красу рідної мови, його лаконічність, залучають саме до такої форми виклади власних думок, сприяє формуванню образності мови

дошкільників, словесній творчості дітей.

 Актуальним завданням мовного розвитку в старшому дошкільному віці

є і вироблення дикції. Відомо, що у дітей ще не достатньо координовано і чітко працюють органи речедвігательного апарату.

Деяким дітям властиві зайва квапливість, нечітка вимова слів

проковтування" закінчень. Спостерігається і інша крайність: надмірно

сповільнена, розтягнута манера вимови слів. Спеціальні вправи допомагають долати дітям такі труднощі, удосконалюють їх дикцію. С.С. Бухвостова вважає за незамінний матеріал для дікционних вправ прислів'я, приказки, пісеньки, загадки, скоромовки [7, с.45].

Малі форми фольклору лаконічні і чіткі формою, глибокі і ритмічні. З їх допомогою діти вчаться чіткій і дзвінкій вимові, проходять школу

художньої фонетики.  Цільове призначення дікционних вправ багатообразне. Вони можуть бути використані для розвитку гнучкості і рухливості мовного апарату дитини для формування правильної вимови звуків мови, для засвоєння вимови важко поєднуваних звуків і слів, для освоєння дитиною

інтонаційних багатств і різного темпу мови. Все це можна знайти в

народній педагогіці. Наприклад, так за допомогою малих форм фольклору діти вчаться виражати ту або іншу інтонацію: засмучення, ніжність і ласку

здивування, попередження.

Важливо, щоб при виконанні дікционних вправ за кожним

вимовним словом стояла реальна дійсність. Тільки в цьому випадку

мова дитини звучатиме природно і виразно.

А.П. Усова, О. Ушакова підтримують цю ж точку зору і вважають

що потішки, скоромовки, прислів'я, приказки є багатющими

матеріалом для розвитку звукової культури мови. Розвиваючи відчуття ритму і рими, ми готуємо дитину до подальшого сприйняття  поетичної мови і формуємо інтонаційну виразність його мові (Н.С. Карпінськая, М.К.

Боголюбськая, В.В. Шевченко).

Створена народом мова рясніє образними розмовними формами

виразною лексикою. Це багатство рідної мови може донести до

дітей і за допомогою народних ігор. Фольклорний матеріал, що міститься в них сприяє оволодінню рідною мовою. Наприклад, гра - забава "Ладоньки -

хлопавки", де дорослий ставить питання, а дитина відповідає, супроводжуючи свої відповіді імітаційними рухами. В процесі ігор - забав, вважає Т.Тарасова, не тільки розвивається мова, але і дрібна моторика, що готує руку дитини до письма [44, с.59].

Ю.Г. Ілларіонова вважає, що використання загадок в роботі з дітьми

сприяє розвитку у них навиків мови - докази і мови -описи. Уміти доводити - це не тільки уміти правильно, логічно мислити, але і правильно виражати свою думку, вдягаючись її в точну словесну форму. Мова - доказ вимагає особливих, відмінних від опису і оповідання мовних зворотів, граматичних структур, особливої композиції. Зазвичай дошкільники в своїй промові цим не користуються, але треба створювати умови для їх розуміння і освоєння [19, с.110]

Щоб викликати у дітей інтерес і потребу в доказі,    Ю.Г.Ілларіонова рекомендує при відгадуванні загадок ставити перед дитиною конкретну мету: не просто відгадати загадку, а довести, що відгадка правильна. Необхідно учити дітей сприймати предмети і явища навколишнього світу у всій облиште і глибині зв'язків і стосунків. Заздалегідь знайомити з тими предметами і явищами, про які пропонуватимуться загадки. Тоді докази будуть більш обгрунтованими і повними.

 За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати

практично всі завдання методики розвитку мови і разом з основними методами і прийомами мовного розвитку старших дошкільників можна і потрібно використовувати цей багатющий матеріал словесної творчості народу. Всі вищеперелічені форми роботи вказують на це, залишається розробити комплексну методику їх застосування.

1.4.  Запам'ятовування дітьми дошкільного віку віршів.

У молодшому дошкільному віці потрібна велика наочність, навіть театралізація вірша безпосередньо перед заучуванням напам'ять.

Далі - припустити повторити рядки з вихователем разом, а потім - попросити дитину розповісти весь вірш, при цьому потихеньку, підказуючи йому лише слова при тому, що забуває. Якщо є необхідність, то деяким дітям знову читати разом - вихователь читає, а дитина закінчує рядок. Після такої вправи завдання для дитини ускладнюються - він повинен повторити за вихователем цілі строфи (2-4 рядки).

У теорії психології пам'яті розрізняють два основні шляхи запам'ятовування : 1) мимовільне запам'ятовування, т.б. запам'ятовування, що відбувається без вольових зусиль з боку людини, — в процесі діяльності, що має інші цілі; 2) довільне запам'ятовування, що є результатом свідомого наміру запам'ятати.

Так, заняття по читанню художніх творів в різних вікових групах проводяться з метою познайомити дітей зі змістом цих творів, принести їм естетичне задоволення, вселити певні моральні поняття, виховати благородні почуття. На цих заняттях діти слухають, обговорюють, переказують художні твори і мимоволі запам'ятовують їх цілком або частково, хоча цілі запам'ятати перед ними не ставиться. Це — мимовільне запам'ятовування. Пропоновані методичні прийоми читання художніх творів в дитячому саду повинні забезпечити дітям мимовільне запам'ятовування.

Але дітей необхідно і учити запам'ятовуванню, саме учити, оскільки дитина раннього і молодшого дошкільних віків не уміє сам докладати вольових зусиль для довільного, навмисного запам'ятовування.

Довільне запам'ятовування — це внутрішня, інтелектуальна робота, корисна дитині в трьох стосунках : вона допомагає швидшому, ніж при мимовільному запам'ятовуванні, збагаченню мови дитини; інтенсивніше розвиває естетичні почуття — почуття поезії, почуття прекрасного в мові; зміцнює пам'ять — образну пам'ять, пов'язану з уявою, і вербальну (словесну) пам'ять, пов'язану з мисленням, яка, на думку психологів, є самим доконаним видом пам'яті.

Діти дошкільного віку можуть спеціально заучувати художні твори нескладних жанрів, починаючи з потішок в 1-ій і 2-ій молодших групах і кінчаючи важчими в тематичному плані віршами про Батьківщину.

Передусім їм пояснюють само значення (лексичне значення) слова пам'ятати, запам'ятовувати. Спочатку це слово виступає як синонім слова повторити.

Наприклад, вихователь займається з дитиною молодшого віку, розучує з ним потішку: — Данечка, давай покличемо сонечко так: «Сонечко-сонечко, выгляни у віконце»! Повтори (чи: «Тепер ти скажи»). Хлопчик намагається повторити слова потішки.

— Як ти добре запам'ятав! (чи: «Ти вже майже запам'ятав»!) — підбадьорює вихователь. На наступному занятті, організовуваному з трьома, — п'ятьма дітьми (з якими вже проведені індивідуальні заняття), вихователь просить:

— Згадаєте, як ми звали сонечко, щоб воно виглянуло у віконце. Кожна дитина намагається відтворити слова потешки. Вихователь хвалить тих, кому це вдається. Тим, хто утруднюється, допомагає.

Отже, прийоми довільного запам'ятовування : 1) повторення тексту, 2) пригадування тексту.

Але дитина може не хотіти повторювати і тим більше пригадувати. Вихователеві треба знати слова. Д. Ушинского, що характеризувало пригадування як «працю, і праця іноді не легку, до якої повинно привчати дитя помалу, оскільки причиною забудькуватості часто бувають лінощі згадати забуте». Необхідність заохочувати пригадування, запобігати «лінощам згадувати забуте» для вихователя має бути очевидною.
Для активізації дітей в повторенні і пригадуванні вихователь має у розпорядженні такі речі:

1) сам художній поетичний твір повинне подобатися дітям (своєю музичністю, барвистістю образів, етичним змістом); він повинне приносити дітям естетичне задоволення, приносити моральну задоволеність (діти повинні полюбити героїв, чекати з ними нової зустрічі; ним повинно бути приємно пережити знову і знову ті почуття, які викликав у них вірш);

2) діти можуть виконувати прохання вихователя з любові до самого вихователя — з прагнення обрадувати його, заслужити його похвалу.
Вихователь забезпечить дієвість перерахованих засобів довільного запам'ятовування дітьми художніх творів, якщо він: уміє добре читати — щиро передавати свої справжні почуття голосом і мімікою; уміє викликати абсолютну довіру дітей, викликати прихильність до себе їх своєю справедливістю, тактовністю, доброзичливістю, щирою зацікавленістю в їх успіхах.

Вихователь повинен уміти переконати кожну дитину (особливо цього потребують боязкі і соромливі діти), що він може запам'ятати, пригадати те, що пропонує вихователь.

Додатковим стимулом до запам'ятовування дітьми художніх текстів може бути почуття змагання з товаришами (хто кращий?), а також бажання зробити їм сюрприз (читання в групі віршів, вивчених удома) та ін.

Організація занять по заучуванню художніх текстів. У кожній віковій групі вихователь заучує з дітьми 1-2 твори в місяць. Як видно з «Програми виховання в дитячому саду», для заучування напам'ять вибираються невеликі тексти: в молодших і середньою групах — в 1-2 строфи, в старшій і підготовчій — більше (відповідно до індивідуальних можливостей кожної дитини). Для запам'ятовування тексту, за даними психологів, дитині треба 8-10 разів повторити його, але не на одному занятті; рази 2-3 — пригадати. Твір розучується відразу цілком: це необхідно для цілісного розуміння його сенсу, структури образів, гармонії співзвучь. Дроблення вірша на рядки для заучування на різних заняттях позбавляє сенсу твір, заважає його сприйняттю, а отже, і запам'ятовуванню.

При заучуванні великого за об'ємом твору допускається пригадування його по частинах.

Заняття зазвичай будується за планом:

1. вступна репліка (чи невелчика бесіда) вихователя;

2. читання вихователем усього тексту,

3. повторення усього тексту дитиною з хорошою пам'яттю,

4. повторення усього тексту дитиною з поганою пам'яттю.

Дітям з поганою пам'яттю вихователь допомагає: підбадьорює поглядом, жестом, підказує слова, підказує (на перших порах просто примушує імітувати) інтонацію. Щоб дітям не нудно було багатократне повторювати один і той же текст, вихователь включає в роботу елементи гри:

— До нас прийшла лялька Катя (ведмедик, зайчик або інша іграшка), прочитай ще раз вірші для неї!

— Стань, Ніна, за ширмочку так, щоб тобі не було видно групу, і вгадай, хто зараз читатиме вірші.

— Навчи читати ці вірші петрушку з нашого лялькового театру.

— Давайте грати в театр: виступатимемо перед глядачами, та ін.

Заняття не може бути цілком присвячене заучуванню одного твору : дітей не можна стомлювати до такої міри, щоб вони втратили інтерес до цього вірша. Заняття по заучуванню напам'ять, як показує досвід, доцільно доповнювати іншими роботами, наприклад повторенням (пригадуванням) раніше розучених віршів, іграми по техніці мови. Робота по заучуванню творів різних жанрів різна залежно від жанру.

Для запам'ятовування дитиною потішки іноді досить того, щоб вона прозвучала в мить, коли у нього гарний настрій — коли йому радісно від відчуття здоров'я, від уваги дорослих. У потішке дитина чує передусім музику, і цього часто буває досить, щоб він захотів сам повторити, а потім і пригадати ритм цієї музики. Але в потішці дитина розрізняє і образи, якщо в цьому допомагає йому вихователь. Допомога вихователя полягає в тому, щоб вчасно з'єднати слова потішки з реальними явищами, які названі цими словами : сонце залило світлом кімнату, де знаходиться дитина, — і вихователь приспівує: «Сонечко-сонечко, выгляни у віконце»!; дитина охоче йому вторить. Йде теплий дощик, і діти разом з вихователем радісно скандують потішку: «Дощик, дощик, веселіше, крапай, крапай, не жалій»! чи вірші 3. Александровой: «До нас на довгій мокрій ніжці дощик скаче по доріжці».

Дуже важливо допомогти дітям з'єднати чуттєво сприйманий образ зовнішнього світу із словами ліричного вірша про природу. Вихователь повинен прочитати перший раз ці вірші тоді, коли діти підготовлені до сприйняття саме цього явища природи, коли вони охоплені відповідним настроєм. Ось прийшла осіння пора, і діти чують вірш А. Плещеєва «Восени». Вони дивляться у вікно, і дивовижні слова вірша глибоко входять в їх пам'ять. Захоплені на прогулянці снігопадом, діти почують вірш І.Сурикова «Білий сніг, пухнастий». У квітневий день, бродивши з дітьми по рихлому снігу у покритого крижаною кіркою,  струмка, що вже ожив, вихователь може прочитати їм вірші О. Блоку «Весна йде сторононькою». Збираючи квіти на весняному, залитому сонцем лузі, діти з радісним почуттям сприймуть вірші А. Майкова «В травні». А ліричні вірші про літо малюкам вперше краще читати влітку.

Вихователь допомагає дітям запам'ятовувати вірші, звертаючи їх увагу на виразні мовні засоби. Вихователь повинен пам'ятати, що робота по заучуванню напам'ять, як і всяка інша робота по розвитку мови дітей, дещо відрізняється в різних вікових групах, незважаючи на те що проходить, загалом, по приблизно однаковому для усіх груп плану. Дітям молодшого дошкільного віку потрібно велику наочність, іноді навіть театралізація вірша безпосередньо перед заучуванням його напам'ять. Пізніше вихователь може обмежитися вже тільки вступною реплікою, але звернення до наочних посібників типу муляжів, картинок і т. п., безумовно, залишається.

Дитині четвертого року життя вихователь пропонує повторювати рядки з ним разом, а потім просить воно одне розповісти увесь вірш, при цьому потихеньку підказує йому слова, які той забув. Якщо є необхідність, з деякими молодшими дошкільнятами вихователь знову читає разом: він починає — дитина закінчує рядок. Після такої вправи завдання для дитини ускладнюється: він повинен повторювати за вихователем цілі строфи (2-4 рядки).

У середній і старших групах вихователь, повторюючи, як завжди, читання тексту 2-3 рази, може заздалегідь попередити дітей, щоб вони постаралися запам'ятати. Час від часу він звертається то до однієї, то до іншої дитини: «Сашко, ти намагаєшся запам'ятати? Старайся, Сашуня! Зараз я запитаю тебе». Потім починаються вправи в заучуванні (як описано вище) : читання разом з вихователем «шматків» різної величини.

Для кращого запам'ятовування усього вірша старшими дошкільнятами вихователь ставить їм питання за текстом, і діти відповідають цитатами з цього вірша. У всіх вікових групах спочатку треба викликати дитину з хорошою пам'яттю, а потім дітей, менш розвинених.

Для того, щоб допомогти дітям запам'ятати вірш, вихователь може використовувати наступні прийоми:

1. Запропонувати вихованцям назвати уривки, які їм особливо сподобалися. Прочитати їх за участю дітей, виконавши 3-4 заявки.

2. Заздалегідь продумати питання у вигляді цитат з тексту. Зазвичай цей прийом використовується в тих випадках, коли у вірші зустрічаються строчки, які діти запам'ятовують насилу або спотворюють при читанні «Хмара небо криє, сонце не блищить» - А. Плещєєв; «Темний ліс, що шапкою злегка прикривався дивний» - І. Суріков і ін.).

Питання можуть бути адресовані одній дитині, групі дітей, окремо хлопчикам, окремо дівчаткам і тому подібне

3. Читання дітьми уривків (5-6 виступів). Вихователь пояснює, як потрібно прочитати ті або інші строчки, заохочує пошуки дитиною потрібної інтонації. В процесі цієї роботи всі діти запам'ятовують текст.

4. Якщо дозволяють можливості твору, організувати читання по частинах («Зима» І. Сурікова, «Восени» А. Плещєєва), в особах «Сільська пісня» А. Плещєєва.

Щоб допомогти дітям зрозуміти настрій вірша (ліричне, казкове, веселе і пустотливе, святкове), знатися на його змісті, вихователь може використовувати наступні прийоми:

1. Запропонувати дітям охарактеризувати вірш. Якщо їм це важко, самому дати 3-4 визначення, з яких діти виберуть найбільш відповідне.

2. Заздалегідь продумати і запропонувати дітям питання, які допоможуть їм зрозуміти сенс авторських визначень, порівнянь і інших виразних засобів.

3. Прочитати вірш, не повідомляючи дітям його назву. Поцікавитися, чи сподобалося воно, запропонувати поміркувати, яка назва йому можна дати. Підкріпити аргументи дітей рядками із вірша. Потім повідомити назву і попросити запам'ятати його і прізвище автора.

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ

2.1.  Особливості використаної методики розвитку поетичної творчості дошкільників

Для читання дошкільникам рекомендуються невеликі розповіді і вірші, такі, як "Іграшки" А. Барто, "Мій Ведмедик" З. Александрової - виховання у маленьких слухачів доброго відчуття, позитивних емоцій. Їх нескладний зміст, близький особистому досвіду дитини, виражений в простій і доступній формі: суміжна рима, короткі віршовані строчки. Повторюючи їх, діти уловлюють співзвучність рядків, музичність вірша, легко сприймають. а потім і запам'ятовують всі вірші. Дітей четвертого року життя особливо привертають віршовані твори, що відрізняються легкою римою, ритмічністю, музичністю. При повторному читанні діти уловлюють сенс вірша, затверджуються у відчутті рими і ритму, запам'ятовують окремі слова і вирази і тим збагачують відчуття.

На даному етапі велике значення має виховання звукової культури мови - при читанні віршів потрібно навчити малюків вимовляти їх неспішно, чітко вимовляючи кожне слово. У дітей є звичка ставити наголоси на словах, що римуються, тому вихователь особливо точно повинен розставити логічні наголоси і добитися, щоб і діти вимовляли вірш правильно.

Після читання розповідей і віршів, зміст яких близько і доступно кожній дитині, можна нагадати дітям аналогічні факти з їх власного життя. Наприклад, прочитати вірші Е. Блашніной "Ось яка мама", вихователь може поставити питання як саму дитину наряджала мама на свято. Хай відповідаючи на питання, діти будують свої вислови тільки з одного двох простих пропозицій - це вже підготовка до навчання розповідати.

Звичайно, багато питань малюкам задавати не слід - по два, по три питання, що з'ясовують, як вони зрозуміли зміст твору, які слова запам'ятали і як цей зміст зв'язується з особистим досвідом дитини.

Протягом року дітям повторно читають знайомі розповіді, казки, вірші і ритмічні строчки з казок, для того, щоб поетичні образи краще засвоювалися і не забувалися. Запам'ятовування віршів і казок надає велика увага на розвиток словника дитини. Треба прагнути до того, щоб слова, почуті дітьми на занятті, входили в їх активний словник. Для цього слідує частіше повторювати їх в найрізноманітніших поєднаннях, інакше малюк сприйме нові слова просто як поєднання звуків, не постігнув їх значення. Завдання вихователя - навчити дітей розуміти слова, які вони вимовляють, показати, як їх можна вживати у поєднанні з іншими словами.

У практиці роботи іноді зустрічається такий підхід до ознайомлення з художньою літературою: педагог виразно, емоційно читає казку або вірші і на цьому ознайомлення закінчується. Діти, можливо, і добре розуміють сенс прочитаного, але читання не розвиває їх думки - зміст твору і слова, які вони почули, швидко забуваються. Звичайно, дуже важливо дотримувати відчуття міри, але робота над твором подальше повторення слів і виразів, які діти запам'ятали і засвоїли, абсолютно необхідне.

Якщо після кожного заняття повторювати, закріплювати нові слова, підносити їх в найрізноманітніших поєднаннях - діти краще засвоюватимуть лексику і лад рідної мови.

Особливу увагу треба приділяти формуванню граматики правильної мови, стежити, щоб, відповідаючи на питання, за змістом літературних творів, діти користувалися словами в правильній граматичній формі. Таким чином, ознайомлення з художньою літературою впливає на всесторонньо розвиток мови: звукову культуру мови, граматичну будову, словник. Вже з молодшого дошкільного віку закладаються основи розвитку зв'язної мови, необхідні для подальшого сприйняття складніших творів, для подальшого розвитку мови.

Зрозуміти, що художній твір відображає типові риси явищ, дитина може вже в 4-5 років. Дослідники відзначають таку особливість художнього сприйняття дитини, як активність, глибоке співпереживання героям творів. У старших дошкільників з'являється здатність в думках діяти в уявних обставинах, як би ставати на місце героя Художній твір привертає дитину не тільки своєю яскравою образною формою, але і смисловим змістом. Старші дошкільники, сприймаючи твір, можуть дати свідому, мотивовану оцінку персонажам, використовуючи в своїх думках що склалися у них під впливом виховання критерії поведінки людини в суспільстві. Дослідниками встановлено, що дошкільники здібні до оволодіння поетичним слухом і можуть розуміти основні відмінності між прозою і поезією.

Діти старшого дошкільного віку під впливом цілеспрямованого керівництва вихователів здатні побачити єдність змісту твору і його художньої форми, знайти в ній образні слова і вирази, відчути ритм і риму вірша, навіть пригадати образні засоби, використані іншими поетами.

В даний час в педагогіці для визначення мовної діяльності, що має яскраво виражену естетичну спрямованість, прийнятий термін «художньо-мовна діяльність дітей». За своїм змістом це діяльність, пов'язана із сприйняттям літературних творів і їх виконання, включає розвиток початкових форм словесного а також образності і виразності мові.

Відповідно до «Програми» педагоги повинні знайомити дітей в кожній віковій групі з великою кількістю творів дитячої художньої літератури. Забезпечити засвоєння дитиною змісту творів, правильне їх розуміння - важливе завдання.

Вихователь формує у дітей уміння сприймати літературний твір. Слухаючи вірш  дитина повинна не тільки засвоїти його зміст, але і пережити ті відчуття, настрої, які хотів передати автор. Важливо також учити дітей зіставляти прочитане (почуте) з фактами життя.

Частину програмних творів діти повинні вивчити напам'ять (вірші, малі фольклорні жанри), частину - вміти передавати близько до тексту (переказувати). Крім того, дитина оволодіває способами виконання ролей в інсценуванні, в грі-драматизації по літературних сюжетах.

Одне з важливих завдань - формувати самостійність дітей в художньо-мовній і театрально-ігровій діяльності, розвивати їх творчі здібності.

Потрібно також виховувати у дітей виборче відношення до художніх творів, уміння орієнтуватися в світі книг. Необхідно виробити правильне відношення до книги і читання; виховувати навик сумісного слухання, уміння організовано відповідати на питання і питати про прочитаний, уважно розглядати ілюстрації, співвідносити їх із знайомим текстом; виховувати навики акуратного поводження з книгою.

2.3 Констатувальний та формувальний експерименти.

Експеримент проводився у старшій групі дитячого садку № 140 м.Кривого Рогу з 12 грудня 2009 року по 12 березня 2010 року. Був зроблений зріз розвитку образного мовлення до експерименту. Дані представлені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Потім були проведені заняття з дошкільниками по методиці, яка представлена в додатку А.

Проводились такі заняття:

1. Повторне читання уривків з тексту по заявках дітей. При такому читанні дитина повніше сприймає художні достоїнства творів, помічає порівняння, епітети і інші засоби виразності.

2. На прохання вихователя діти пригадують і розповідають про найсмішніший епізод, найсумніший, найстрашніший; переказують описи природи, вчинки героя, які їм особливо запам'яталися.

3. Вихователь нагадує один з епізодів і просить розповісти про нього докладніше. Зачитує відповідний уривок, при цьому діти договорюють окремі слова. Можна запропонувати їм провести змагання: «Чия розповідь виявиться цікавішою (докладніше) ?»

4. Драматизація уривків, найбільш інтересних в плані збагачення і активізації словарного запасу. Бесіди за змістом розповідей в цілому будуються на основі прийомів, які були розглянуті при аналізі бесід по казках.

Розглянемо прийоми, які можуть бути рекомендовані для підготовчої роботи:

1. Вихователь показує дітям портрет письменника, пропонує пригадати і назвати його твори (по пам'яті, з опорою на наочність). Крім того, діти краще запам'ятовують письменника, їх уявлення про його творчість стають повнішими.

2. Вихователь розповідає дітям про дійсні події, факти, які знайшли віддзеркалення в даному художньому творі. Тоді авторський текст набуває для дитини значущості і ваговитості.

3. З дошкільниками розглядають картини і ілюстрації, що допомагають легко представити опис природи, зовнішність персонажів, про яких розказано в творі.

Розглядаючи ілюстративний матеріал, діти діляться один з одним своїми спостереженнями, педагог уточнює і конкретизує їх вислови.

4. З дітьми проводять цільову прогулянку (прогулянки), в процесі якої дошкільники набувають вражень, що дозволяють глибше зрозуміти зміст твору, його ідею.

5. Заучування напам'ять. У старшій групі заняття по даному виду роботи проводяться щомісячно (одне заняття в місяць). З новим віршем дітей можна знайомити або безпосередньо на занятті, або заздалегідь. Більшість творів, рекомендованих програмою, не вимагають спеціальної підготовчої роботи. Проте у ряді випадків вона все-таки потрібна.

Приклад уроку в дітячому садку № 140 (Додаток В)

2.2. Аналіз результатів дослідження

Було проведено контрольний зріз з метою з’ясування ефективності експериментальної методики розвитку творчості дітей старшого дошкільного віку засобами поетичних творів. Порівняльні дані рівнів розвитку образного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами поетичних творів подано в таблиці (Див табл.2.2).

Таблиця 2.2

Як свідчать дані таблиці, діти експериментальної групи зазнали значних позитивних зрушень у розвитку творчості. Відтепер на високому рівні перебували 40 % дітей, тоді як на констатувальному етапі цей рівень був тільки у 15%. Середній рівень засвідчили 60 % дітей (було 55 %). Якщо до навчання на низькому рівні знаходилося 30 % старших дошкільників, то після навчання його засвідчили лише 5 % дітей.

Отже, результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої експериментальної методики розвитку творчості старших дошкільників засобами поетичних творів.

ВИСНОВОК

Впродовж дошкільного дитинства одного із завдань, що стоять перед педагогами, є ознайомлення дітей з художньою літературою, разнимі її жанрами. Поезія, як один з жанрів літератури, є джерелом і засобом збагачення образної мови, розвитку поетичного слуху, етичних і етичних понять. З раннього дитинства закладається любов до художнього слова. Поезія розширює уявлення про той, що оточує, розвиває уміння тонко відчувати художню форму, мелодику і ритм рідної мови.

Поетичні твори викликають у дітей емоційний відгук. Читання і заучування віршів дозволяє дітям уловлювати співзвучність, мелодійність мови, а також вирішує завдання формування звукової культури мови: допомагає оволодінню засобами звукової виразності (тон, тембр голосу, темп, сила голосу, інтонація), сприяє виробленню чіткої дикції.

Для методики заучування віршів істотне знання особливостей сприйняття і запам'ятовування віршів дітьми. Полегшує сприйняття поезії і процес запам'ятовування віршів любов дітей до звуків і гри з ними, до повтору, особлива чутливість до рими.

У методиці розвитку мови особливе місце займає робота, направлена на виховання у дітей любові до поезії, ознайомлення з поетичними творами, розвиток умінь сприймати і виразно відтворювати вірші.
Заучування віршів - один із засобів розумового, етичного і естетичного виховання дітей. Питання про заучування дітьми віршів має бути пов'язаний з розвитком естетичного сприйняття поезії, художнього слова. У дошкільному віці важливо учити дітей сприймати і оцінювати поетичний твір, виховувати художній смак.

Сприймаючи поетичні образи, діти отримують естетичну насолоду. Ст. Р. Белінський, звертаючись до педагогів, писало: «Читайте дітям вірші, хай вухо їх привчиться до гармонії російського слова, серце сповниться відчуттям витонченого, хай поезія діє на них так само, як і музика».
Вірші діють на дитину силою і чарівливістю ритму, мелодики; дітей привертає до себе мир звуків.

Необхідно заохочувати дітей до запам’ятовування віршованих текстів та їх виразного розповідання. Вчити інтонаційної виразності при читанні віршів напам’ять, користуванню природними інтонаціями голосу, логічними паузами, наголосами. Звертати увагу дітей на особливості поетичного мовлення (певний ритм, мелодійність звучання, повторення звуків, рими, образні вирази тощо). Підтримувати інтерес дітей до поетичного слова і бажання декламувати, самостійно складати вірші.

Список використаної літератури:

1.     Алла Богуш. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник. 2-ге видання, доповнене і перероблене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. –С. 214-440.

2.     Бєлкіна Є., Науменко т.. Світ мистецтва і дитина // Дошкільне виховання. – 2000. – №1. – С.4-5.

3.     Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. – К.: Вища школа, 2002.

4.     Богуш А.М., Григоренко Г.І. Запрошуємо до розмови. – К., 1997

5.     Гаврилюк С. Театр і казка // Дошкільне виховання. – 2003. – №5. – С.23.

6.     Грицюк Л.А., Каратаєва М.І., Малинич Л.М.. Театралізована діяльність дітей дошкільного віку. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 1998. С.12– 56.

7.     Долинна О., НизковськаО. Гурткова робота // Дошкільне виховання. – 2004. – №8. – С.8-9.

8.     Долинна О., Копєйкіна О., Низковська О. Розвивати творчу особистість // Дошкільне виховання. – 2003. – №7. – С.3-6.

9.     Дошкольная педагогика: Учеб. пособие для учащихся пед. училищ по спец. №2010 «Воспитание в дошкольных учреждениях» и № 2002 «Дошкольное воспитание»// Под ред. Ядэшко В.И., Сохина Ф.А. – М.: Просвещение, 1978. – 416 с.

10.                       Дудова Т. Сюжетно-рольова гра – школа життя// Дошкільне виховання. – 2003. -№8. – С.7-9.

11.                       Доронова Т.Н., Якобсон С.Г. «Радуга» Программа воспитания, образования и развития детей дошкольного возраста в условиях детского сада. – С.17-59.

12.                       Доронова Т.Н. «Природа, искусство и изобразительная деятельность детей». – С.37-39.

13.                       Ёлкина Н.В., Мариничева О.В. «Учим детей наблюдать и рассказывать». Популярное пособие для родителей и педагогов. Ярославль «Академия развития». 1997 г. – С.74-95.

14.                       Кононко О.Л. КОМЕНТАР до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. – К.: Ред.журн. „Дошкільне виховання”, 2003.С.147 – 243.

15.                       Мельничук М. Формування духовних цінностей у дошкільнят//Дошкільне виховання. – 2000. – №4. – С.10-11.

16.                       Науменко С.І. Музично-естетичне виховання дошкільнят. – Київ: „Магістр – S”, 1996. С.54– 96.

17.                       Паламарчук Н. Наш маленький театр//Дошкільне виховання. – 1989. – №3. С.4-5.

18.                       Петрова Т.И., Сергеева Е.Л., Петрова Е.С. Підготовка и проведение театрализованых игр в детском саду: Разработки занятий для всех возрастных групп с методическими рекомендациями. – М.: Школьная Пресса, 2003. С.54– 128.

19.                       Плохій З.П. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. – 2-ге вид. – Київ, 1999. С.122– 286.

20.                       Програма розвитку дитини дошкільного віку//Наук. кер. О.Л.Кононко. – К.: Світич, 2004. С.114-149.

21.                       Проскура О.В., Кочина Л.П., Кузьменко В.У.. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років. –  2-ге вид. – К.: Богдана, 2003. С.67– 327.

22.                       Комарова Т.С. «Детское художественное творчество». Методическое пособие для воспитателей и педагогов. Издательство Мозайка - Синтез, г. Москва, 2006г. – С.73-95.

23.                       Компанцева Л.В. «Поэтический образ природы в детском рисунке». Пособие для воспитателей детских садов г. Москва, 1985. – С.71-190.

24.                       Кулакова Н. «Художественное слово в эстетическом воспитание детей». «Дошкольное воспитание» №2/1984 г. Стр. 15.

25.                        Курочкина Н.А. «Дети и пейзажная живопись. Времена года» Библиотека программы «Детство» г. Санкт-Петербург «Детство-пресс», 2004. – С.17-29.

26.                       Лыкова И.А. «Программа художественного воспитания, обучения и развития детей 2-7 лет». «Цветные ладошки» Издательство Карапуз-дидактика, г. Москва, 2006– С.33-89.

27.                       Попова І.І. Особливості сприймання поетичних творів дітьми дошкільного віку // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. – Одеса. - 2004. – Випуск 5 - 6. – С.13 - 19.

28.                       Попова І.І. Обізнаність вихователів з поняттям “образне мовлення дітей” // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. – Одеса. - 2004. – Випуск 12. – С. 47 - 50.

29.                       Попова І.І. До питання психології сприймання дитиною-дошкільником літературного твору в науковій спадщині О.В. Запорожця // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. Випуск 31. – Рівне: РДГУ, 2005. – С. 66-69.

30.                       Попова І.І. Підготовка педагога до роботи з розвитку образного мовлення дітей дошкільного віку // Наука і освіта. Науково-практичний журнал Південного Наукового Центру АПН України. № 7-8, 2005. - С.63 – 65.

31.                       Попова І.І. О.О. Потебня: Сутність художньої образності // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського. – Одеса. - 2004. – Випуск 5 - 6. – С. 19 - 25.

32.                       Попова І.І. До питання розвитку образного мовлення старших дошкільників засобами фразеологізмів // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. – Одеса. - 2005. – Випуск 3 - 4. – С. 192 - 196.

33.                       Українське народознавство в дошкільному закладі. Програма та довідковий матеріал вихователям дошкільних закладів. – Запоріжжя, 2005.

34.                       Хорошковська О.М., Кудикіна Н.В. Програма та методичні рекомендації з розвитку українського мовлення для дошкільних закладів з російським мовним режимом. – К., 1992. – Ч.2.

35.                       Крутій К.Л., Лопатинська Н.А., Маковецька Н.В. Вчимося мови та розмови. – Запоріжжя, 1999.

36.                       Севкова О.Н. Эстетическое воспитание как важный фактор становления и формирования подрастающего поколения
Вопросы гуманитарных наук. 2007. № 1. С. 247-248.

37.                       Суріна Н. Ігри на розвиток творчої уяви//Дошкільне виховання. – 2000. – №1. – С.4-5.

38.                       Сухомлинський В.А. Сердце отдаю детям. – 2-е изд., – К.: „Радянська школа”, 1971. – 243 с.

39.                       Фадєєва Т.Розвиток уяви дитини – умова її продуктивного учіння // Дошкільне виховання. – 2005. – №2. – С.6-8.

40.                       Штанько И.В. Театрализованные игры дошкольников //Детский сад от А до Я. – 2003. -№6. – С.71-75.

Додаток А

Методика розвитку образного мовлення дошкільників за допомогою поетичних творів.

Під словесною творчістю дошкільників розуміється продуктивна діяльність дітей, що виражається в створенні віршів. У цій творчості виявляється прагнення дітей виразити в слові своє відношення до витворів мистецтва, своє світовідчування.

Словесну творчість старших дошкільників можна розвивати різними шляхами. Нам представляються найбільш ефективними наступні шляхи: 1) дія художньої літератури, тобто таке донесення до дитини літературного твору яке допоможе йому усвідомити не тільки зміст, але і виразну мову вірша; 2) спонука до творчої діяльності, постійні вправи в творчості.
Чинником, який воєдино зв'яже сприйняття літературні творів і словесна творчість, є розвинений поетичний слух. У це поняття входить усвідомлення засобів художньої виразності і відчуття поетичної мови, тобто здатність сприймати художнє слово і уміння використовувати його у власній словесній діяльності.

Відчуття поетичної мови розвивається шляхом практичних вправ при виконанні творчих завдань.

Для того, щоб дитина стала активна в словесній творчій діяльності, йому необхідно оволодіти елементарними способами виразу в слові певного змісту. А для цього треба допомогти йому побачити живе слово у дії. Звичайно, ніяких логічних визначень і термінів дітям не даються, і вся робота по виконанню творчих завдань проводиться в практичному плані.

Дітям дошкільного віку недоступне розуміння всіх особливостей і тонкощів художньої мови, але оволодіння елементарними способами виразу в слові образності цілком відповідає їх можливостям.

Придумування порівнянь і епітетів.

Завдання. Допомогти дітям відчути, як стежки організовують мовний матеріал і перетворюють його з непоетичного в поетичний.

Методичні вказівки. Стежки найпоширеніші образотворчі засоби мови, вони є прийомами зміни основного значення слова. Далеко не завжди поетична мова буває прикрашена стежками, оскільки це не обов'язкова ознака поетичної мови. Але стежки існують в загальнонародній мові, і можливості створювати їх, тобто комбінувати нові поєднання слів, безмежні. Прості види тропів (порівняння, епітети) доступні розумінню дошкільників.
Творчі завдання на придумування тропів допоможуть дітям відчути, як ці засоби організовують мовний матеріал.

Завдання.

Придумування епітетів. Придумати визначення до слів: осінь (похмура, дощова, золота, жовта, сумна); сніг (хрусткий, сріблястий, блискучий, легкий); береза (белоствольная, кучерява, запашна, пухнаста, білосніжна); ліс (дрімучий, білий, сумний, голий і т. д.).

Придумування порівнянь. Спочатку дітям як зразок дається порівняння з літературного твору. («Біла береза під моїм вікном злегка прикривалася снігом, точно сріблом».) Вихователь говорить: «У вірші автор порівнює сніг з сріблом, а ти можеш придумати порівняння до слова сніг» («сніг, як біла скатертина, землю покрив», «сніг пухнастий, як вата», «сніг під ногами хрустить, як сухар»). Таке ж завдання вихователь пропонує дітям на слова: береза («берізка струнка, як дівчина», «берізка стоїть, як в білому платтячку»), ліс («ліс повний чудес, як терем-теремок», «осінній ліс красивий, як казка»).

Підбір синонімів і антонімів.
Завдання. Допомогти дітям відчути різноманітні значення слова, його відтінки.

Методичні вказівки. Знайомство з синонімічним багатством рідної мови допоможе дітям удосконалювати свою мову, відчути, як одне і те ж значення може бути виражене різноманітними словами. Знайомство з антонімами допоможе з'ясувати дітям протилежні значення слів і словосполук.

Завдання.

1. Підібрати синоніми до заданого слова або словосполуки. Вихователь говорить дітям: «Підберіть слово, близьке до слова веселий. Якими ще словами можна сказати про веселу людину, який він? (радісний, щасливий, співаючий, всміхнений)». Таке ж завдання пропонується на слова: холодний (студений, крижаний, морозний, завірюшний, метільний); розумний (тямущий, мудрий, кмітливий); веселий ранок (весняний ранок, сонячний ранок, блакитний ранок, хороший ранок, радісний ранок).

2. Підібрати антоніми до цих же слів (веселий - сумний, сумний; холодний - теплий, гарячий; веселий ранок - похмурий ранок, дощовий ранок, похмурий ранок).

Розрізнення ритму і рими поетичної мови.

Завдання. Розрізняти ритм різних віршів. Знайти у вірші ясно виражену риму. Придумати риму за заданими словами.

Методичні вказівки. Виконання цих завдань допоможе дитині розрізняти ритм віршованої мови, звернути їх увагу на звучність, доладність віршів. Підбір рими до заданого слова допоможе дітям відчути звукове багатство, ритм, музичність окремих слів.

Виконання творчих завдань постійно підтримує у дітей інтерес до слова, показує, як багато граней може бути у одного і того ж слова.

Завдання.

1. Вихователь пропонує дітям прослуховувати два вірші «Мяч» С. Маршака і «Одуванчик» Е. Благиніной і питає: «Як звучать ці вірші? (Відповіді дітей.) Правильно, вірш «М'яч» звучить швидко, слова як м'ячики стрибають, наголоси часто міняються, а вірш «Кульбаба» плавне, читається поволі, спокійно».

2. Запитати дітей: «Які слова в цих віршах звучать схоже?» (Відповіді: «М'яч - ускач, блакитний - за тобою». І т. д.).

3. Придумати співзвучні слова до слова трава (трава-мурава, трава - дрова, в траві-мураві). Слова для придумування рими можна брати найрізноманітніші, найлегше підбирати риму до дієслів. Театральне мистецтво будується на драматургічному матеріалі і вимагає від виконавця навиків перевтілення. Але, оскільки ми говоримо про театральну діяльність дошкільника, то вона має особливий відбиток - вільний, ігровий характер, що зберігається навіть тоді, коли дітьми розігрується певний ігровий сюжет.
Дійсність дає багату їжу для уяви. Діти отримують величезну масу вражень з навколишнього світу, які вони прагнуть утілити в живі ігрові образи і дії. Радянський психолог Л. С. Виготський писав, що драматизація представляє найпоширеніший вид дитячої творчості, який виявляється в найрізноманітніших видах, - і як твір, імпровізація коротких сценок, і як інсценування готового літературного матеріалу. Дітей привертає внутрішня, емоційна насиченість літературних сюжетів, конкретні активні дії персонажів.

Спостереження театрально-ігрової діяльності дошкільників показують, що діти уловлюють в навколишньому середовищі і в прочитаних їм літературних творах  щось загальне, типове як в зображенні характерів персонажів, так і в зображенні їх вчинків. Це загальне, типове лягає в основу виконання ролі, і при цьому дитина не виділяє і не конкретизує індивідуальні риси героїв. Вдалого виконання ролей викликає позитивну реакцію, відчуття естетичного-задоволення і у самих виконавців, і у глядачів.

В процесі театралізованих ігор діти, як правило, знають, що і кого вони зображають, але далеко не завжди і не всі знають, як треба це робити. От чому інтонації дітей бувають маловиразними, а рухи одноманітними.

Діти випробовують незадоволеність від своїх дій, розчаровуються і втрачають деколи інтерес до ігор-драматизацій. Тому необхідно виділити і показати дітям засобу, образній виразності у виконавській діяльності, які стимулювали б творчі прояви дітей.

Засоби виразності сценічного образу надзвичайно багатообразні. До них відносять мовну інтонаційну виразність і пантоміміку (жест, позу, ходу).
Звичайно, при втіленні образу ці засоби виступають в сукупності, але для засвоєння їх доцільно виділити, щоб підвести дітей до усвідомлення їх різноманіття і необхідності пошуку найбільш вдалого варіанту, відповідного задуму. У доступній дітям дошкільного віку формі можна залучити дітей до втілення сценічного образу самими різними способами. З цією метою і розроблені справжні творчі завдання.

Завдання сприяють розвитку дитячої творчої активності, самостійності у пошуках прийомів передачі образу. Ці завдання охоплюють всі види дитячої театрально-ігрової діяльності - дії самих дітей, що драматизуються, і їх дії з театральними ляльками.

Додаток Б

1.      Підбір віршів для заучування
Чим менше дитина, тим визначеніше має бути ритм вірша, тим простіше ті художні образи, які в нім утілюються, і не можна не дивуватися з тієї легкості, з якою такі вірші дітьми запам'ятовуються. Кожен же словесний твір, засвоєний пам'яттю дитини, збагачує словесний фонд, що формує його власну мову. Через те, приймаючи в міркування надзвичайну легкість, з якою вірші запам'ятовуються дітьми, і слід бути украй обережним і розбірливим при виборі віршів.
На першому місці коштує матеріал народної творчості. Чарівні народні пісеньки, жарти, примовки, потішки як за змістом, так і формою і мові більш ніж що-небудь відповідають вимогам, які повинні пред'являтися до віршів для маленьких.
А вимоги ці такі:
1) простота і чіткість ритму,
2) стислість самого вірша і окремих рядків,
3) простота і ясність знайомих дітям образів,
4) відсутність описового і споглядального моментів при яскраво вираженій дієвості.
Інше джерело, з якого можна черпати поетичний матеріал для дітей, - це світова література, твори великих майстрів і художників слова.
Де, коли, як і за яких умов підносити дітям нове, ним ще невідомий вірш? Відповісти на це питання важко. Вирішення його у кожному окремому випадку залежатиме від взаємовідношення змісту вірша і вимог життя і педагогічної роботи.
Наприклад, гуляючи з дітьми навесні і натрапивши на котиків, можна розглянути його і тут же прочитати вірш:
На  вербі,  на  пагіллі,
Білі-білі  котики.
Доторкнуться  лагідно
Лоскотливим  дотиком,
Доторкнуться  котики,
Білі,  невеличкі,
До  руки,  до  ротика,
До  моєї  щічки.
Відламаю  гілочку,
Гілочку-вербичку,
Та  поставлю  в  пляшечку,
В  пляшечку,  в  водичку,
Щоб  листочки-стрілочки
Стали  розвиваться
На  вербовій  гілочці
У  моїй  кімнатці.

Або, вийшовши з дітьми на повітря після грози, що промайнула, і відмітивши на небі хмаринку, як не звернути на неї увагу і не прочитати дітям чудового вірша Табунці

Як овечки з баранцями
ходять хмарки табунцями:
вайлуваті та кудлаті,
і пухнасті, й волохаті.
А вітрисько-пастушок
як затрубить у ріжок,
то мерщій на полонини
піднімаються хмарини.
Угорі такій громаді
у зимову пору раді,
бо в тепленькі кожушини
зодягнуть усі вершини.

Вірші зроблять належний вплив на внутрішній світ дитини і на його мову тільки в тому випадку, якщо певні уявлення, враження, внутрішнє життя передують поетичному словесному образу. Тільки дитина, що бачила своїми очима, як «по небу синьому, танучи, рум'яні хмаринки пливуть», зрозуміє і відчує красу слова у зв'язку з красою образу, і він неодмінно включить ці образні вирази в свою мову. «Була на небі рум'яна хмаринка і розтанула», - сказала якось чотирилітня дівчинка, дивлячись на небо, забарвлене вечірньою  зорею.
Розповідь, картина, епізод життя можуть змусити педагога пригадати відповідний вірш і прочитати його дітям.
Педагог повинен не тільки володіти мистецтвом виразного читання, але і знати весь запас відібраних віршів для заучування. У кожен відповідний момент потрібне, життям підказуваний вірш має бути до послуг педагога.
Рекомендується підбирати до віршів, пропонованих дітей, відповідні картинки. Картинка є співробітником слова в справі закріплення досвідченим, сенсорним шляхом здобутого уявлення.
Багато що в природі і житті ми не можемо повторно пропонувати увазі і спостереженню дітей так часто, як би ми хотіли. У таких випадках роль картини величезна. Наприклад, коли настає весна, в плані педагог перераховує вірші, які він має намір дати дітям. До кожного з них  підбирається картинка. Під час цвітіння кульбаби в саду картинка «Кульбаба» вивішується на стіні. Але ще істотніше вивісити її взимку, коли земля скута морозом і покрита снігом. Абсолютно необхідно нагадати малюкам про квіточку, що доставляла їм навесні стільки радості. Якщо не нагадати, вони забудуть про нього.
При заучуванні віршів з дітьми вихователь ставить перед собою відразу декілька завдань: викликати інтерес до вірша і бажання знати його, допомогти зрозуміти зміст в цілому і окремих важких місць і слів, забезпечити запам'ятовування, навчити виразно читати перед слухачами, виховувати любов до поезії. Всі ці завдання визначають побудова занять і вибір основних прийомів для кращого засвоєння і заучування дітьми тексту.
При відборі віршів для заучування враховується їх об'єм: 1-2 строфи для молодших груп, дещо більше - для старших. Списки творів, рекомендованих «Програмою виховання в дитячому саду», забезпечують підбір творів для заучування їх дітьми. Крім того, вихователь може сам підбирати вірші що знов вийшли, враховуючи інтереси дітей. В середньому діти заучують протягом місяця 1-2 вірші (на заняттях). Деякі твори (потешки, лічилки, пісеньки) запам'ятовуються дітьми мимоволі, в процесі ігор, прогулянок.
З тими, хто хоче, вихователь може заучувати вірші понад програму. Розучені вірші діти можуть прочитати на ранку, що буде сюрпризом для групи. Вихователеві потрібно цікавитися також тим, які вірші діти вивчили удома; деякі можна прослуховувати на заняттях, вечорах дозвілля.

 

2. Прийоми, сприяючі виразному читанню віршів
На формування виразності направлені наступні прийоми: зразок виразного читання, приклад виразного читання дитини, оцінка читання, підказ потрібної інтонації.
Нагадування про схожий випадок з життя дитини, оживляюче пережиті відчуття; пояснення і вказівки з приводу виразної форми читання; характеристика персонажів, що допомагає підібрати потрібні інтонації.
Виразне читання дитини залежить від правильного мовного дихання (глибокий вдих, тривалий видих), уміння регулювати силу голосу, темп мови, від хорошої артикуляції звуків і слів. Виразність виконання вимагає розвитку техніки мови: дикція, дихання; оволодіння орфоепією.
З цією метою проводяться різноманітні вправи, що розвивають мовний слух, виразну вимову звуків і слів; вправи на розвиток інтонаційної виразності, виховання уміння визначати сенс логічних наголосів і ін.

 

3. Структура занять

При заучуванні напам'ять:

не рекомендується заучувати вірша хором (спотворюється, пропадає сенс, закріплюється неправильна вимова, пасивні діти не беруть участь)

заучувати вірш цілком - не по рядках, строфах

не вимагати заучування за одне заняття - потрібно 8-10 повторень

індивідуальний підхід (мовчазним дітям - ритмічне, соромливим - вірші зі своїм ім'ям і тому подібне)

створення в дитячому саду "атмосфери поезії" - в повсякденному спілкуванні, на прогулянці
Процес заучування віршів досить складний і для дітей, оскільки їм доводиться неодноразово звертатися до одного і тому ж тексту, і для вихователя, який повинен враховувати індивідуальні і типологічні властивості їх пам'яті. Педагог повинен знати, хто з дітей запам'ятовує швидко, хто поволі, хто міцно, хто неміцно, кому допомагає промовляння тексту вголос і так далі
Структура заняття по заучуванню віршів має багато загального із структурою занять по переказу, де діти також вчаться виразно передавати текст, що прослуховує. Спочатку бажано підготувати дітей до сприйняття вірша: провести короткочасну ввідну бесіду. Вихователь звертається до образної, емоційної пам'яті дітей, допомагає пригадати співзвучний образ (картини веселого свята, золоту осінь). Можна показати предмет, іграшку, картинку, близькі темі вірша. Потім педагог виразно читає вірш і повторює його. У старших групах перед повторним читанням дітей попереджають про те, що вірш потрібно буде завчити (така установка підвищує якість запам'ятовування), і проводять невелику роз'яснювальну бесіду про сам вірш, про форму його читання.
За бесідою знов слідує читання вихователя. Це сприяє цілісному сприйняттю твору, особливостей виконання. Потім вірш читають діти.
Вірш заучується цілком (не по рядках або строфах), що забезпечує свідомість читання і правильне тренування пам'яті. Діти повторюють вірш індивідуально, а не хором; тільки так зберігаються самостійність дитини в підборі засобів виразності і природність останніх. На початку заняття, забезпечуючи багатократне прослуховування тексту, повторення доручають тим дітям, які швидко запам'ятовують. По ходу читання вихователь підказує текст, допускає домовленість рядка дітьми з місця, повторює свої вказівки і роз'яснення з приводу характеру читання. Іноді дає розгорнену оцінку деяким відповідям.
Якщо діти читають невиразно, педагог може знов запропонувати зразок читання. Він викликає для відповіді і тих, хто запам'ятовує поволі, старається, щоб вони вимовили весь текст ритмічно, без довгих пауз (активно підказує їм, заохочує). Як в процесі роз'яснювальної бесіди, так і при заучуванні проводиться велика робота по формуванню виразності і безпосередності дитячого читання.
Закінчити заняття слід найбільш яскравого виконання: викликати дитину, що виразно читає, внести кохану дітьми іграшку, якою охочі можуть прочитати новий вірш, і так далі
Звичайне заучування не займає всього часу, відведеного на заняття. Час, що залишився, присвячують іншій діяльності, враховуючи принцип тематичної єдності: діти повторюють вивчені раніше вірші, слухають ще раз який-небудь прозаїчний твір, можна провести знайому ним вправу або організувати гру по техніці мови.
Психологи відзначають, що для заучування вірша потрібно 8-10 повторень, але бажано робити це не на одному і тому ж занятті, а на декількох. «Щоб підтримати інтерес дітей до того, що запам'ятовується і, отже, поліпшити результати запам'ятовування, дуже важливо міняти і форму повторення». На занятті завчений вірш можна читати по частинах, в особах, включати в гру «Вгадай, хто читає?»; надалі його повторюють при відповідних обставинах (на інших заняттях, на святах, в побуті, в грі). В результаті вірш зберігається в пам'яті дитини надовго, легко відтворюється їм, використовується в усній мові.

 

Додаток В

4. Творчий конспект по заучуванню віршів в старших групах
Заучування вірша Н.Забіла "В лісі"
Програмний зміст:
·                    Учити дітей відповідати на питання, підтримувати діалог, переказувати своїми словами основний сенс вірша і читати його голосно, виразно.
·                    Продовжувати учити хлоп'ят уважно слухати художній твір.
·                    Виховувати інтерес до художніх творів.

 

Попередня робота: Розвиваючі ігри, вправи на розвиток мови, мовні гімнастики, розгляд ілюстрацій і читання віршів про зиму.
Словарна робота: Поріг, хвіртка, волохатий.

 

Устаткування: Мольберт, карта-схема, картки із зображенням зими, олівці, фарби, листи паперу.
Хід заняття
Перед заняттям провожу мовну гру «Виділи слово в речення»
- На годівницю прилетіли снігурі.
- На годівницю прилетіли снігурі.
- На годівницю прилетіли снігурі.

 

- Хлоп'ята, послухайте загадку. «Сніг на полях, лід на річках, вітер гуляє, коли це буває?» (Взимку).

 

Підходимо до мольберта: «Яка пора року зображена на картинках? Чому, ви так думаєте? Скажіть, будь ласка, що зайве?» (Заєць). Чому?
- Скажіть, а який буває сніг? (білий, волохатий, холодний і так далі).
- Уявіть, що ви сніжинки, подув вітер і закрутив їх. Ой, дивитеся, сніжинки і на вашій; здуйте їх. (Музика).
·                    Вдих носом, видих через рот.
·                    Короткочасний.
·                    Довгий (губи трубочкою).
- Давайте скажемо слово «сніжинка» по різному: перелякано, сумно, здивовано і радісно.
(Діти сідають на стільці).
- А зараз, хлоп'ята, я розповім вам вірш. Слухайте уважно, звернете увагу, на які слова я роблю наголос (тобто говорю голосніше, ніж інші). Вірш називається «В лісі», написала Наталя Забіла
Метелиця-хурделиця
Замела лісок.
Як біла ковдра, стелиться
Під соснами сніжок.

Стрибають прудко білочки
По соснах угорі.
Напудрились на гілочках
Поважні снігурі.

Зайчата стали білими, —
Ну зовсім наче сніг! —
Щоб в лісі не зуміли ми
Відшукувати їх.
(Ставлю питання за змістом вірші).
- Як називається вірш?
- Як же йде сніг?
- Який сніг?
- Що роблять білочки?
- Якими стали зайчата??
- Хто замів лісок?

- Сьогодні, дітки, ми будемо заучувати вірш. Я читатиму вірш ще раз, а ви запам'ятовуйте і пошепки за мною повторюйте (читаю вірш, виставляю схеми - мал. 1, мал. 2, мал. 3, мал. 4 .
- А зараз, вставайте, посуваємося і не тільки розповімо, але і покажемо цей вірш (читаю ще раз і показую рухи).
- Запам'ятали? Хто сміливий, і розповість нам виразно? (індивідуальні відповіді дітей 5-6 чоловік.).
- які ви легіні, хлоп'ята! Скажіть, хто написав цей вірш? (Наталя Забіла).
- А зараз, діти, пропоную намалювати зиму і сніг. (Музика). А може бути, хтось намалює вірш. Ваші малюнки ми покажемо татам і мамам.


 

Додаток
Опорні схеми до вірша «В лісі» Н. Забіла