на главную    вернутьс¤

ѕЋјЌ

¬—“”ѕ ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ.ЕЕ..ЕЕЕЕЕ..Е.....Е..ЕЕ.....3

–ќ«ƒ≤Ћ 1  “≈ј“–јЋ≤«ќ¬јЌј ƒ≤яЋ№Ќ≤—“№, я  «ј—≤Ѕ –ќ«¬»“ ” “¬ќ–„»’ «ƒ≤ЅЌќ—“≈… ƒ≤“≈… —“ј–Ўќ√ќ ƒќЎ ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬≤ ” ЕЕ.Е7

1.1.ѕон¤тт¤ Ђтворч≥стьї ≥ Ђтворч≥ зд≥бност≥ї .ЕЕЕЕ..Е..ЕЕЕ........Е.7

1.2 ‘орми орган≥зац≥њ театральноњ д≥¤льност≥. “ворч≥ ≥гри дошк≥льник≥в ..10

1.3.  √ра- драматизац≥¤ ¤к зас≥б розвитку акторських зд≥бностей д≥тей. «м≥ст роботи по розвитку акторських зд≥бностей д≥тей засобами гри Ц драматизац≥њ ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..20

–ќ«ƒ≤Ћ 2ƒќ—Ћ≤ƒЌќ- ≈ —ѕ≈–»ћ≈Ќ“јЋ№Ќј –ќЅќ“ј «ј  ¬»«Ќј„≈ЌЌяћ –ќЋ≤ √–» - ƒ–јћј“»«ј÷≤™ё ¬ –ќ«¬»“ ” ƒ≤“≈… —“ј–Ўќ√ќ ƒќЎ ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬≤ ” ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..Е.ЕЕ..28

2.1  ћетодика Ђƒ≥агностика вивченн¤ ≥грових позиц≥й дошк≥льник≥в в ≥грах-драматизац≥¤хї ƒеркунськоњ ¬.ј. ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..ЕЕ...ЕЕ28

2.2  онстатувальний та формувальний експерименти ЕЕЕЕЕ.Е.Е...32

2.3. онтрольний експеримент ЕЕЕЕЕ.Е.ЕЕЕЕЕЕЕ.ЕЕЕЕ..35

¬»—Ќќ¬ » ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..ЕЕЕЕЕЕЕ...ЕЕЕ.ЕЕ37

—ѕ»—ќ  ¬» ќ–»—“јЌќѓ Ћ≤“≈–ј“”–» ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ.ЕЕЕЕЕ..39

ƒодатки ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ..ЕЕЕЕЕЕЕ.ЕЕ.ЕЕЕЕЕ..43

¬—“”ѕ

¬ даний час все част≥ше п≥дн≥маЇтьс¤ питанн¤ про те, що необх≥дно  використовувати вс≥ на¤вн≥ педагог≥чн≥ ресурси дл¤ ефективного  розвитку дитини. —учасна педагог≥чна наука,  що дивитьс¤ на  осв≥ту  ¤к  на в≥дтворенн¤ духовного потенц≥алу людини, маЇ в своЇму розпор¤дженн≥ р≥зноман≥тн≥ сфери осв≥тньоњ д≥њ на дитину. —фера мистецтва розгл¤даЇтьс¤ ¤к прост≥р, спри¤ючий формуванню  соц≥ально-естетичноњ  активност≥ особи.   Ќа думку  сучасних  учених,  що досл≥джують  проблеми  дошк≥льноњ осв≥ти,  розкриттю  внутр≥шн≥х  ¤костей  особи ≥ самореал≥зац≥њ   њњ творчого потенц≥алу найб≥льшою м≥рою спри¤Ї синтез мистецтв.

÷ей  погл¤д  на вихованн¤ дитини зробив актуальною проблему осв≥ти ≥ вихованн¤  дошк≥льник≥в засобами  театрального  мистецтва,   ¤к    могутнього  синтетичного засобу розвитку ≥х творчих зд≥бностей. (Ћ.—.¬ыготский, Ѕ.ћ.“еплов, ƒ.¬.ћенджерицка¤, Ћ.¬.јртемова, ≈.Ћ.“русова,.   –.≤. ∆уковська¤, Ќ.—. арп≥нська¤ ≥ ≥н.)

ћистецтвом театру Ї  орган≥чний  синтез музики, танцю, живопису, риторики, акторськоњ майстерност≥, поЇднуЇ в Їдине ц≥ле засоби  виразност≥, на¤вн≥ в арсенал≥ окремих мистецтв,  тим самим,  створюЇ  умови  дл¤  вихованн¤ ц≥л≥сноњ  творчоњ особи, спри¤Ї зд≥йсненню мети сучасноњ осв≥ти. “еатр  - це гра, диво, чар≥вництво, казка! ƒитинство кожного з нас проходить в св≥т≥ ролевих ≥гор, ¤к≥ допомагають дитин≥ освоњти правила ≥ закони дорослих людей.  ожна дитина граЇ по-своЇму, але вс≥ вони коп≥юють в своњх ≥грах дорослих, улюблених героњв, прагнуть бути схожими на них: на красуню «абаву, пустотливого Ѕурат≥но, добру ƒюймовочку. ≤гри д≥тей можна розгл¤дати ¤к ≥мпров≥зован≥ театральн≥ постановки. ƒитин≥ надаЇтьс¤ можлив≥сть побувати в рол≥ актора, режисера, декоратора, бутафора, музиканта. ¬иготовленн¤ бутафор≥њ, декорац≥й, костюм≥в даЇ прив≥д дл¤ образотворчоњ ≥ техн≥чноњ творчост≥ д≥тей. ƒ≥ти малюють, л≥пл¤ть, шиють, ≥ вс≥ ц≥ зан¤тт¤ набувають сенс ¤к частина загального, такого, що хвилюЇ д≥тей, задуму.  ќсобливе значенн¤ в дит¤чих осв≥тн≥х установах можна ≥ потр≥бно прид≥л¤ти д≥¤льност≥, що театрал≥зуЇтьс¤, вс≥м видам дит¤чого театру, тому що вони допомагають:

Ј                    сформувати правильну модель повед≥нки на сучасному св≥т≥;

Ј                    п≥двищити загальну культуру дитини, залучати до духовних   ц≥нностей;

Ј                    познайомити його з дит¤чою л≥тературою, музикою, образотворчим мистецтвом, правилами етикету, обр¤дами, традиц≥¤ми, прищепити ст≥йкий ≥нтерес;

Ј                    удосконалювати навик ут≥лювати в гр≥ певн≥ переживанн¤, спонукати до створенн¤ нових образ≥в, спонукати до мисленн¤. 

 р≥м того, театрал≥зовану д≥¤льн≥сть, що Ї джерелом розвитку в≥дчутт≥в, глибоких переживань дитини, тобто розвиваЇ емоц≥йну сферу дитини, примушуючи сп≥вчувати персонажам, сп≥впереживати роз≥груваних под≥¤м. Ќайкоротший шл¤х емоц≥йного розкр≥паченн¤ дитини, зн¤тт¤ замкнутост≥, навчанн¤ в≥дчуттю ≥ художн≥й  у¤в≥ - це шл¤х через гру, фантазуванн¤, письменництво.  Ђ“еатрал≥зована д≥¤льн≥сть, Ї невичерпним джерелом розвитку в≥дчутт≥в, переживань ≥ емоц≥йних в≥дкритт≥в дитини, залучаЇ його до духовного багатства.ї [14,c.54].

« театральною д≥¤льн≥стю т≥сно зв'¤зано ≥ вдосконаленн¤ мови, оск≥льки в процес≥ роботи над виразн≥стю репл≥к персонаж≥в, власних вислов≥в непом≥тно актив≥зуЇтьс¤ словник дитини, удосконалюЇтьс¤ звукова культура його мови, њњ ≥нтонац≥йний лад.

Ќова роль, особливо д≥алог персонаж≥в, ставить дитину перед необх≥дн≥стю ¤сно, ч≥тко, зрозум≥ло висловлюватис¤. ” нењ пол≥пшуЇтьс¤ д≥алог≥чна мова, њњ граматична будова, в≥н починаЇ активно користуватис¤ словником, ¤кий, у свою чергу, теж поповнюЇтьс¤.  Ѕеручи участь в  д≥¤льност≥, що театрал≥зуЇтьс¤,  д≥ти знайомл¤тьс¤ з навколишн≥м св≥том у всьому його р≥зноман≥тт≥ через образи, фарби, звуки, а правильно поставлен≥ питанн¤ примушують њх думати,  анал≥зувати, робити висновки ≥ узагальненн¤, спри¤ють розвитку розумових зд≥бностей. Ћюбов до театру стаЇ ¤скравим спогадом  дитинства, в≥дчутт¤м св¤та, проведеного разом з однол≥тками, батьками ≥ педагогами на незвичайному чар≥вному св≥т≥.“еатрал≥зована д≥¤льн≥сть, створюЇ умови дл¤ розвитку творчих зд≥бностей. ÷ей вид д≥¤льност≥ вимагаЇ в≥д д≥тей: уваги, км≥тливост≥, швидкост≥ реакц≥њ, орган≥зованост≥, ум≥нн¤ д≥¤ти, п≥дкор¤ючись певному образу, перевт≥люючись в нього, живл¤чи його житт¤м. “ому, разом ≥з словесною творч≥стю драматизац≥¤ або театральна постановка, представл¤Ї найчаст≥ший ≥ поширен≥ший вид дит¤чоњ творчост≥. ¬.√. ѕетрова в≥дзначаЇ, що, театрал≥зована д≥¤льн≥сть лежить глибоко в природ≥ д≥тей ≥ знаходить св≥й вираз стих≥йно, незалежно в≥д бажанн¤ дорослих. Ќайб≥льша ц≥нн≥сть дит¤чоњ театрал≥зованоњ д≥¤льност≥ пол¤гаЇ в тому, що драматизац≥¤ безпосередньо пов'¤зана з грою (Ћ.—.¬иготський Ќ.я.ћихайленко), тому найб≥льш синкретична, тобто м≥стить в соб≥ елементи найр≥зноман≥тн≥ших вид≥в творчост≥.  ƒ≥ти сам≥ складають, ≥мпров≥зують рол≥, ≥нсценують ¤кий-небудь готовий л≥тературний матер≥ал.

ћета досл≥дженн¤ - визначити  роль гри - драматизац≥њ в розвитку д≥тей старшого дошк≥льного в≥ку.

ќб'Їкт досл≥дженн¤ - процес розвитку акторських зд≥бностей д≥тей дошк≥льного в≥ку.

ѕредмет досл≥дженн¤ - гра - драматизац≥¤  ¤к зас≥б розвитку акторських зд≥бностей д≥тей старшого дошк≥льного в≥ку.

√≥потеза досл≥дженн¤: театрал≥зована д≥¤льн≥сть допомагаЇ ефективно розкрити акторськ≥ зд≥бност≥ д≥тей дошк≥льного в≥ку.

ƒл¤ вир≥шенн¤ поставленоњ мети сформульован≥ наступн≥ завданн¤:     

1.ѕроанал≥зувати  психолог≥чну, методичну та ≥сторичну л≥тературу по дан≥й тем≥.

2.¬ивчити р≥вень  розвитку творчих (акторських) зд≥бностей.

3.¬ивчити роль гри - драматизац≥њ в  розвитку акторських зд≥бностей д≥тей старшого дошк≥льного   в≥ку.

4.ѕровести досл≥дно   - експериментальну роботу, ¤ка п≥дтверджуЇ вплив гри, - драматизац≥њ на  розвиток акторських зд≥бностей д≥тей старшого дошк≥льного в≥ку.

ћетоди досл≥дженн¤:

Ј                    анал≥з психолого-педагогичноњ, методичноњ, ≥ншоњ науковоњ л≥тератури;

Ј                    вивченн¤ ≥ узагальненн¤ педагог≥чного досв≥ду;

Ј                    бес≥да;

Ј                    спостереженн¤;

Ј                    вивченн¤ дит¤чих  творчих роб≥т;

Ј                    анкетуванн¤;

Ј                    педагог≥чний експеримент;

Ј                    методи математичноњ статистики.

¬казан≥ методи використовуютьс¤ в певн≥й систем≥, дл¤ ¤коњ характерне зростанн¤ рол≥ тих або ≥нших метод≥в на окремих етапах досл≥джень.

„ар≥вний св≥т театру розкриваЇ таЇмн≥ дверц¤та нашоњ душ≥, даЇ поштовх до бу¤нн¤ творчост≥, випр¤мл¤Ї думку.  ожна дитина Ц актор. Ўедеври класики допомагають розкрити таланти, виховують та розвивають акторськ≥ зд≥бност≥ мал¤т.

–ќ«ƒ≤Ћ I

“≈ј“–јЋ≤«ќ¬јЌј ƒ≤яЋ№Ќ≤—“№ я  «ј—≤Ѕ –ќ«¬»“ ” “¬ќ–„»’ «ƒ≤ЅЌќ—“≈… ƒ≤“≈… —“ј–Ўќ√ќ ƒќЎ ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬≤ ”

1.1 ѕон¤тт¤ Ђтворч≥стьї ≥ Ђтворч≥ зд≥бност≥ї

јнал≥з проблеми розвитку творчих зд≥бностей визначаЇтьс¤  зм≥стом, ¤кий  вкладаЇтьс¤  в це пон¤тт¤. ƒуже часто в буденн≥й св≥домост≥ творч≥ зд≥бност≥ ототожнюютьс¤ з≥ зд≥бност¤ми до р≥зних вид≥в художньоњ д≥¤льност≥, з ум≥нн¤м красиво малювати, складати в≥рш≥, писати музику. ўо таке творч≥ зд≥бност≥ насправд≥? 

ќчевидно, що дане пон¤тт¤ т≥сним чином пов'¤зане з пон¤тт¤м "творч≥сть", "творча д≥¤льн≥сть". ѕ≥д творчою д≥¤льн≥стю сл≥д розум≥ти таку д≥¤льн≥сть людини, в результат≥ ¤коњ створюЇтьс¤ щось нове, - це може бути предмет зовн≥шнього св≥ту або побудова мисленн¤, що приводить до нових знань про св≥т, або в≥дчутт¤, що в≥дображаЇ нове в≥дношенн¤ до д≥йсност≥. ѕри уважному розгл¤д≥ повед≥нки людини, його д≥¤льност≥ в будь-¤к≥й галуз≥, можна вид≥лити два основн≥ види д≥¤льност≥:

Ј                    в≥дтворююча або репродуктивна. “акий вид д≥¤льност≥ т≥сно пов'¤заний з нашою пам'¤ттю ≥ його суть пол¤гаЇ в тому, що людина в≥дтворюЇ або повторюЇ вже ран≥ше створен≥ ≥ вироблен≥ прийоми повед≥нки ≥ д≥њ. 

Ј                    творча д≥¤льн≥сть, результатом ¤коњ Ї не в≥дтворенн¤ вражень, що були в його досв≥д≥, або д≥й, а створенн¤ нових образ≥в або д≥й. ” основ≥ цього виду д≥¤льност≥ лежать творч≥ зд≥бност≥.

“аким чином, в найзагальн≥шому вигл¤д≥ визначенн¤ творчих зд≥бностей вигл¤даЇ таким чином. “ворч≥ зд≥бност≥ - це ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ ¤кост≥ людини, ¤к≥ визначають усп≥шн≥сть виконанн¤ ним творчоњ д≥¤льност≥ р≥зного роду. ќск≥льки елемент творчост≥ може бути присутн≥м у будь-¤кому вигл¤д≥ людськоњ д≥¤льност≥, то справедливо говорити не т≥льки про художн≥ творч≥ зд≥бност≥, але ≥ про техн≥чн≥ творч≥ зд≥бност≥, про математичн≥ творч≥ зд≥бност≥, ≥ так дал≥.

“ворч≥сть д≥тей в театрально-≥гров≥й д≥¤льност≥ ви¤вл¤Їтьс¤ в трьох напр¤мах :

Ј                    ¤к творч≥сть продуктивна (тв≥р власних сюжет≥в або творча ≥нтерпретац≥¤ заданого сюжету);

Ј                    виконавська (мовне, рухове) - акторськ≥ зд≥бност≥;

Ј                    оформлювальна (декорац≥њ, костюми ≥ так дал≥).

÷≥ напр¤ми можуть об'Їднуватис¤.

« психолог≥чноњ точки зору дошк≥льне дитинство Ї спри¤тливим пер≥одом дл¤ розвитку  творчих зд≥бностей тому, що в цьому в≥ц≥ д≥ти надзвичайно допитлив≥, у них Ї величезне бажанн¤ п≥знавати навколишн≥й св≥т. —тановленн¤ компетентност≥ дитини в р≥зних сферах художньоњ д≥¤льност≥, готовност≥ до гри - драматизац≥њ зд≥йснюЇтьс¤ в с≥м'њ, за п≥дтримки батьк≥в ≥ в педагог≥чному процес≥ ƒЌ«. ѕсихологотип - педагог≥чн≥ досл≥дженн¤ св≥дчать про те, що старш≥ дошк≥льники збер≥гають позитивне в≥дношенн¤ до гри - драматизац≥њ, вона залишаЇтьс¤ ц≥кавою дл¤ них. ” цих ≥грах  розширюютьс¤ можливост≥ дитини. ” старшому дошк≥льному в≥ц≥ значно зростають ф≥зичн≥ можливост≥ д≥тей: рухи стають б≥льш координованими ≥ пластичними, тривалий час вони можуть переживати певний емоц≥йний стан, готов≥ анал≥зувати його, виражати. ƒ≥ти 7-го року житт¤ в≥др≥зн¤ютьс¤ здатн≥стю встановлювати причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки м≥ж под≥¤ми ≥ ¤вищами, розум≥ти причини повед≥нки ≥ вчинк≥в героњв л≥тературних твор≥в д≥¤льн≥сть д≥тей по п≥дготовц≥ ≥ проведенню у¤влень, що театрал≥зуютьс¤, набуваЇ самост≥йн≥шого ≥ колективного характеру, самост≥йно вибирати л≥тературну основу спектаклю, ≥нод≥ сам≥ складають колективний сценар≥й, комб≥нуючи р≥зн≥ сюжети, розпод≥л¤ють обов'¤зки, готують атрибути  декорац≥њ.

ƒо 5 -ти рокам д≥ти зд≥бн≥ до повного перевт≥ленн¤, св≥домого пошуку сцен≥чних засоб≥в виразност≥  дл¤ передач≥ настрою, характеру, стану персонажа, ум≥ють знаходити зв'¤зки м≥ж словом ≥ д≥Їю, жестом та ≥нтонац≥Їю, самост≥йно додумують ≥ вход¤ть в роль, додають њй ≥ндив≥дуальних рис.

ѕров≥дну роль починають грати особист≥ в≥дчутт¤, емоц≥њ, переживанн¤. ” дитини виникаЇ бажанн¤ покерувати виставою, бути режисером. ќсновне завданн¤ педагога  - актив≥зувати ≥ розвивати ≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ ≥ можливост≥ кожноњ дитини.

“еатрал≥зован≥ ≥гри принос¤ть величезну користь дл¤ естетичного та духовного вихованн¤, дл¤ становленн¤ характеру дитини, дл¤ прищепленн¤ њй найкращих рис, дл¤ утвердженн¤ себе в сусп≥льств≥. √раючись в казки, д≥ти зустр≥чаютьс¤ з такими репл≥ками:

Уўо вд≥Їш на таке насильство?

«айчик вовку виручку несе,

Ѕо у зв≥риному сусп≥льств≥

«акони мТ¤з≥в над усеФ.

                                    (У«а¤ча крамничкаФ) [12, c.55]

Ќаведений приклад маЇ викликати у дитини негативне ставленн¤ до повед≥нки де¤ких персонаж≥в. ѕереб≥г под≥й в казц≥ доводить, що така ситуац≥¤ не призводить до добра. ј водночас Ї ст≥льки позитивних ≥ повчальних момент≥в:

Уј ”крањнськ≥ земл≥ Ц диво!

«а труд в≥дплачують ¤к сл≥д.

≤ р≥пка виросла красива.

У’ороша р≥пкаФ, Ц каже д≥дФ.

                                      (У–≥пкаФ) [12, c.58]

ѕозитивним впливом под≥бних ≥гор Ї те, коли д≥ти в доступн≥й дл¤ них форм≥ знайомл¤тьс¤ з ≥стор≥Їю свого краю. ќкрем≥ еп≥зоди викликають у д≥тей ≥нтерес ≥ спонукають бажанн¤ д≥знатись про це.

У н¤зь  ий там жив, у т≥й осел≥ Ц

“од≥ в≥н кн¤жив в тих кра¤х.

Ќа ст≥нах збро¤ аж до стел≥ Ц

“о списи, що були в бо¤х.Ф

                                   (У¬ареники в сметан≥Ф) [11, c.35]

ќкрем≥ еп≥зоди казок викликають сп≥вчутт¤ до геро¤, скаж≥мо, до зайчика, ¤кого вигнала лисиц¤. «Т¤вл¤Їтьс¤ бажанн¤ допомогти, заступитис¤.

–ад≥сть залученн¤ до духовноњ культури народу, крањни, людства, щаст¤ в≥дчувати себе причетним до ц≥Їњ культури, в≥дкритт¤ в соб≥ самому св≥ту прекрасного Ц виховне значенн¤ всього цього важко переоц≥нити. ј.—ухомлинський любив повторювати У“римаючи в руках скрипку, людина не здатна скоњти поганогоФ. [17, c.55]«авданн¤ театру, мистецтва вкласти таку скрипку в душу дитини ≥ допомогти заграти њй на н≥й. ўо ж таке театр у житт≥ дитини?

ѕо-перше, це св¤то Ц ¤скрав≥ вогн≥ рампи, оплески, в≥танн¤, посм≥шки, побажанн¤, кв≥ти.

ѕо-друге, розвиток п≥знавальних ≥нтерес≥в, удосконаленн¤ њх псих≥чних процес≥в, розширенн¤ св≥тогл¤ду та мовленнЇвого сп≥лкуванн¤.

ѕо-третЇ, це усв≥домленн¤ власного УяФ та можлив≥сть самовираженн¤ особистост≥. “ут формуютьс¤ особист≥сн≥ моральн≥ ¤кост≥, долаютьс¤ недол≥ки; соромТ¤зливим, невпевненим у соб≥ д≥т¤м театр допомагаЇ зн¤ти нервове напруженн¤, подолати сумн≥ви щодо себе, пов≥рити у власн≥ сили, невгамовних та неорган≥зованих навчаЇ витримки.

ѕо-четверте, це високий р≥вень естетичного вихованн¤, адже в≥н поЇднуЇ в соб≥ вплив музики, танцю, пластики, мовленн¤, зображувального мистецтва. ѕозитивно впливаЇ на емоц≥йну сферу дитини, в≥н акумулюЇ життЇву мудр≥сть, оптим≥зм, енерг≥ю.

1.2 ‘орми орган≥зац≥њ театральноњ д≥¤льност≥. “ворч≥ ≥гри дошк≥льник≥в

 ≈фективн≥сть дит¤чоњ театрал≥зованоњ д≥¤льност≥   обумовлена ступенем готовност≥ дошк≥льника до них. ¬еличезну роль в орган≥зац≥њ театрал≥зованоњ д≥¤льност≥ граЇ вихователь, ум≥ло направл¤ючий даний процес. Ќеобх≥дно, щоб вихователь не т≥льки виразно читав або розпов≥дав що-небудь, ум≥в дивитис¤ ≥ бачити, слухати ≥ чути, але ≥ був готовий до будь-¤кого "перетворенн¤", тобто волод≥в основами акторськоњ майстерност≥, а також основами режисерських ум≥нь.

—аме це веде до п≥двищенн¤ його творчого потенц≥алу ≥ допомагаЇ удосконалювати театрал≥зовану д≥¤льн≥сть д≥тей. ѕедагог повинен строго стежити за тим, щоб своЇю акторською активн≥стю ≥ розкут≥стю не подавити бо¤зкоњ дитини, не перетворити њњ т≥льки на гл¤дача. Ќе можна допускати, щоб д≥ти бо¤лис¤ вийти "на сцену", бо¤лис¤ помилитис¤. Ќеприпустимо д≥ленн¤ на "артист≥в" ≥ "гл¤дач≥в", тобто на пост≥йно промовц≥в ≥ що пост≥йно залишаютьс¤ дивитис¤, ¤к "грають" ≥нш≥.

¬ процес≥ реал≥зац≥њ комплексу зан¤ть по театрал≥зован≥й д≥¤льност≥ вир≥шуютьс¤ наступн≥ завданн¤:
- розвиток творчих зд≥бностей ≥ творчоњ самост≥йност≥ дошк≥льника;
- вихованн¤ ≥нтересу до р≥зних вид≥в творчоњ д≥¤льност≥;
- оволод≥нн¤ ≥мпров≥зац≥йними ум≥нн¤ми;
- розвиток вс≥х компонент≥в, функц≥й ≥ форм мовноњ д≥¤льност≥ 
- вдосконаленн¤ п≥знавальних процес≥в.  

≈.Ћ.“русова застосовуЇ  синон≥ми пон¤тт¤ Ђ“еатрал≥зована граї, Ђтеатрально-≥грова д≥¤льн≥сть ≥ творч≥стьї ≥  Ђгра-драматизац≥¤ї. “еатрал≥зована гра збер≥гаЇ вс≥ структурн≥ компоненти сюжетно-рольовоњ гри, вид≥лен≥ ƒ. Ѕ. ≈лькон≥ним:

1.      роль (визначальний компонент)

2.      ≥гров≥ д≥њ

3.      ≥грове вживанн¤ предмет≥в

4.      реальн≥ стосунки.

” театрал≥зованих ≥грах, ≥грова д≥¤ ≥ ≥гровий предмет, костюм або л¤лька, мають б≥льше значенн¤, оск≥льки полегшують ухваленн¤ дитиною рол≥, що визначаЇ виб≥р ≥грових д≥й. ’арактерними особливост¤ми театрал≥зованоњ  гри Ї л≥тературна або  фольклорна основа  зм≥сту ≥ на¤вн≥сть гл¤дач≥в (Ћ.¬.јртемова, Ћ.¬.¬орошина, Ћ.—.‘урм≥на ≥ ≥н.).

” театрал≥зован≥й гр≥, образ геро¤, його основн≥ риси, д≥њ, переживанн¤ визначен≥ зм≥стом твору. “ворч≥сть дитини ви¤вл¤Їтьс¤ в правдивому зображенн≥ персонажа. ƒл¤ цього треба зрозум≥ти, ¤кий персонаж, чому так поступаЇ, у¤вити соб≥ його стан, в≥дчутт¤, ум≥ти анал≥зувати ≥ оц≥нювати вчинки. ÷е багато в чому залежить в≥д досв≥ду дитини: чим р≥зноман≥тн≥ше за його враженн¤ про навколишнЇ житт¤, тим багатше у¤ва, в≥дчутт¤, здатн≥сть мислити. “ому дуже важливо з найран≥шого в≥ку залучати дитину до музики, театру. «ахопити д≥тей мистецтвом, навчити њх розум≥ти прекрасне - головна м≥с≥¤ виховател¤, музичного кер≥вника. —аме мистецтво (театр) будить в дитин≥ здатн≥сть роздумувати про св≥т, про себе, про в≥дпов≥дальн≥сть за своњ вчинки. ” сам≥й природ≥ гри (показ спектаклю) закладен≥ њњ зв'¤зки з сюжетно-ролевою грою (гра в театр), що даЇ можлив≥сть об'Їднати д≥тей загальною ≥деЇю, переживанн¤ми, згуртувати на основ≥ ц≥кавоњ д≥¤льност≥, що дозвол¤Ї кожному про¤вити активн≥сть, творч≥сть, ≥ндив≥дуальн≥сть.„им старше стають д≥ти, чим вище р≥вень розвитку, тим театрал≥зована гра (педагог≥чно направлена) ц≥нн≥ша дл¤ становленн¤ самод≥¤льних форм повед≥нки, де з'¤вл¤Їтьс¤ можлив≥сть  самим створювати сюжет або орган≥зовувати ≥гри з правилами, знаходити партнер≥в, вибирати засоби дл¤ реал≥зац≥њ своњх задум≥в (ƒ.¬. ћенджерицька).

“еатрал≥зован≥ ≥гри дошк≥льник≥в, не можна назвати мистецтвом в повному розум≥нн≥ слова, але вони наближаютьс¤ до нього. Ѕ.ћ.“еплов бачив у них перех≥д в≥д гри до драматичного мистецтва, але в зародков≥й форм≥. ѕри роз≥груванн≥ вистави в д≥¤льност≥ д≥тей   ≥ справжн≥х артист≥в багато сп≥льного. ƒ≥тей також хвилюють враженн¤, реакц≥¤ гл¤дач≥в, вони думають про д≥ю на людей, њх турбуЇ результат (¤к зобразили).

” активному прагненн≥ до творчого виконанн¤ пол¤гаЇ виховне значенн¤ театрал≥зованих ≥гор (—.ј. озлова, “.ј. уликова).

ѕривертаючи увагу батьк≥в до цих ≥гор, п≥дкреслюючи усп≥хи дитини,  можна спри¤ти в≥дродженню с≥мейноњ традиц≥њ устрою домашнього театру. –епетиц≥њ, виготовленн¤ костюм≥в, декорац≥й, квитк≥в-запрошень дл¤ родич≥в об'Їднують член≥в с≥м'њ, наповнюють житт¤ зм≥стовною д≥¤льн≥стю, рад≥сними оч≥куванн¤ми. ƒоц≥льно радити батькам використовувати досв≥д артистичноњ ≥ театральноњ д≥¤льност≥ дитини, придбаний њм в дошк≥льн≥й установ≥. ÷е п≥двищуЇ р≥вень самоповаги дитини.(—.ј. озлова,  “.ј  уликова). 

“еатрал≥зован≥ ≥гри дають великий прост≥р дл¤ творчих про¤в≥в дитини. ¬они розвивають творчу самост≥йн≥сть д≥тей, спонукають до ≥мпров≥зац≥њ в складанн≥ невеликих розпов≥дей ≥ казок, п≥дтримують прагненн¤ д≥тей самост≥йно шукати виразн≥ засоби дл¤ створенн¤ образу, використовуючи рухи, позу, м≥м≥ку, р≥зну ≥нтонац≥ю ≥ жест. ƒраматизац≥¤ або театральна постановка представл¤Ї найчаст≥ший ≥ поширен≥ший вид дит¤чоњ творчост≥. ÷е по¤снюЇтьс¤ двома основними моментами: по- перше, драма, заснована на д≥њ, що зд≥йснюЇтьс¤ самою дитиною, найближче, д≥Їво ≥ безпосередньо пов'¤зуЇ художню творч≥сть з особистим переживанн¤м, по - друге дуже т≥сно пов'¤зана з грою.  “ворч≥ зд≥бност≥ ви¤вл¤ютьс¤ в тому, що дошк≥льники об'Їднують в гр≥ р≥зн≥ под≥њ, ввод¤ть нов≥, недавн≥, ¤к≥ справили на них враженн¤, ≥нод≥ включають в зображенн¤ реального житт¤ еп≥зоди з казок, тобто створюють ≥грову ситуац≥ю. ” д≥¤льност≥, що театрал≥зуЇтьс¤, д≥њ не даютьс¤ в готовому вигл¤д≥. Ћ≥тературний тв≥р лише п≥дказуЇ ц≥ д≥њ, але њх ще треба в≥дтворити за допомогою рух≥в, жест≥в, м≥м≥ки. ƒитина сама вибираЇ виразн≥ засоби, переймаЇ њх в≥д старших. ” створенн≥ ≥грового образу особливо велика роль слова. ¬оно допомагаЇ дитин≥ ви¤вити своњ думки ≥ в≥дчутт¤, зрозум≥ти переживанн¤ партнер≥в. Ћ.¬.јртемова вид≥л¤Ї ≥гри - драматизац≥њ ≥ режисерськ≥ ≥гри.

” режисерськ≥й гр≥ дитина не Ї д≥йовою особою, д≥Ї ¤к ≥грашковий персонаж, сам виступаЇ в рол≥ сценариста  ≥ режисера, керуЇ ≥грашками або њх заступниками. Ђќзвучуючиї героњв ≥ коментуючи сюжет, в≥н використовуЇ р≥зн≥ засоби вербальноњ виразност≥. ѕереважаючими засобами вираженн≥ в цих ≥грах Ї ≥нтонац≥¤ ≥ м≥м≥ка, пантом≥ма обмежена, оск≥льки дитина д≥Ї з нерухомою ф≥гурою або ≥грашкою. ¬ажлива особлив≥сть цих ≥гор пол¤гаЇ в перенесенн≥ функц≥њ з одного об'Їкту реальност≥ на ≥нш≥й. ѓх схож≥сть з режисерською роботою в тому, що дитина придумуЇ м≥зансцени, тобто орган≥зовуЇ прост≥р, сама виконуЇ вс≥ рол≥ або просто супроводжуЇ гру Ђдикторськимї текстом. ” цих ≥грах дитина-режисер набуваЇ ум≥нн¤ Ђбачити ц≥ле ран≥ше частинї, ¤ке, зг≥дно концепц≥њ ¬.¬. ƒавидова, Ї основною особлив≥стю у¤ви ¤к новоутворенн¤ дошк≥льного в≥ку.

–ежисерськ≥ ≥гри можуть бути груповими: кожен веде ≥грашки в загальному сюжет≥ або виступаЇ ¤к режисер ≥мпров≥зованого концерту, спектаклю. ѕри цьому накопичуЇтьс¤ досв≥д сп≥лкуванн¤, узгодженн¤ задум≥в ≥ сюжетних д≥й. Ћ.¬.јртемова пропонуЇ класиф≥кац≥ю режисерських ≥гор в≥дпов≥дно до р≥зноман≥тност≥ театр≥в (наст≥льний, площинний,  б≥бабо, пальчиковий, мар≥онеток,  т≥ньовий, на фланелеграф≥ ≥ ≥н.).

” таблиц≥ 1.2 в≥дображено основн≥ види театрал≥зованоњ д≥¤льност≥. —еред критер≥њв њх визначенн¤ названо так≥, ¤к позиц≥¤ дитини в театрал≥зован≥й д≥¤льност≥ (“ƒ), функц≥ональне призначенн¤, пр≥оритетн≥ мовленнЇв≥ завданн¤, виб≥р матер≥алу, що зм≥нювалис¤ в кожному з вид≥в д≥¤льност≥.

“аблиц¤ 1.2

¬иди театрал≥зованоњ д≥¤льност≥ дошк≥льн¤т та критер≥њ њњ розвитку

“ак п≥д час сприйманн¤ театрального видовища дитина Ї гл¤дачем, у театрал≥зован≥й гр≥ вона Ц творець, актор, режисер; при п≥дготовц≥ театральноњ вистави Ц гл¤дач, актор, сценарист, декоратор залежно в≥д прийн¤тоњ рол≥.

≤ щоразу театрал≥зована д≥¤льн≥сть виконуЇ своњ р≥зн≥ функц≥њ: сприйманн¤ театрального видовища Ц розвага; театрал≥зована гра Ц власне гра; п≥дготовка театральноњ вистави стаЇ випробуванн¤м, що потребуЇ певних вольових ≥ ф≥зичних зусиль, повТ¤заних з виконанн¤м ¤кихось обовТ¤зк≥в: репетиц≥¤ми, в≥дпов≥дальн≥стю, ф≥зичним напруженн¤м.

 ожний з вид≥в театрал≥зованоњ д≥¤льност≥ ставить своњ пр≥оритетн≥ мовленнЇв≥ завданн¤.  оли дитина перегл¤даЇ виставу, вона сприймаЇ кращ≥ зразки правильного л≥тературного мовленн¤, що спри¤Ї розвитку та вдосконаленню њњ власного звТ¤зного мовленн¤. ” театрал≥зован≥й гр≥ збагачуЇтьс¤ та актив≥зуЇтьс¤ словник д≥тей, формуЇтьс¤ вм≥нн¤ самост≥йно складати, створювати власний сюжет, добирати належне мовленнЇве оформленн¤ дл¤ реал≥зац≥њ задуму, ≥дењ. ѕ≥д час п≥дготовки театральноњ вистави дитина також виконуЇ вправи, спр¤мован≥ на розвиток виразност≥, образност≥ мовленн¤ та засвоюЇ сприйн¤т≥ ран≥ше готов≥ мовленнЇв≥ форми.

ќдн≥Їю з важливих складових театрал≥зованоњ д≥¤льност≥ Ї театрал≥зована гра. ¬ багатьох досл≥дженн¤х театрал≥зован≥ ≥гри класиф≥куютьс¤ за способами реал≥зац≥њ сюжету:

Ќепредметн≥ ≥гри (≥гри-драматизац≥њ), в ¤ких д≥ти сам≥ знаход¤тьс¤ в образ≥ д≥ючоњ особи ≥ виконують вз¤ту на себе роль.

ѕредметн≥ ≥гри (≥гри-≥нсцен≥зац≥њ), в ¤ких д≥ючими особами Ї визначен≥ предмети (≥грашки, л¤льки л¤лькового театру наст≥льного, пальчикового тощо).

√ра-драматизац≥¤ Ц це синтетичний вид д≥¤льност≥ дошк≥льник≥в. ¬иникненн¤ њњ можливе при на¤вност≥ у д≥тей м≥цних знань л≥тературного тексту, навичок виразного читанн¤, вм≥нн¤ адекватно рухатись, використовувати свою м≥м≥ку та жести, вм≥нн¤ створювати ≥грове середовище, добираючи необх≥дн≥ атрибути.

≤гри-драматизац≥њ Ц це в≥дтворенн¤ сюжету л≥тературного твору власними д≥¤ми виконавц≥в ролей, використанн¤ ними засоб≥в виразност≥ Ц ≥нтонац≥њ, м≥м≥ки, пантом≥ми. ƒраматизац≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ на основ≥ особистих д≥й виконавц≥в ролей.

—воЇр≥дн≥сть кожного ≥грового образу створюЇтьс¤ при драматизац≥њ казок, авторських твор≥в, пол¤гаЇ у Їдност≥ типовоњ та ≥ндив≥дуальноњ характеристик. ”м≥нн¤ вид≥л¤ти характерн≥ ¤кост≥ персонаж≥в формуЇтьс¤ у процес≥ нагромадженн¤ знань про тварин, профес≥њ людей, стан природи.

«агальноприйн¤то, наприклад,  вважати лисицю хитрою, зайц¤ Ц бо¤зким, вовка Ц злим. ћаючи в≥дпов≥дн≥ у¤вленн¤, дошк≥льники легко в≥дтворюють спос≥б пересуванн¤ р≥зних живих ≥стот, њх характерн≥ пози.

√ероњ будь-¤кого твору постають перед нами у р≥зних ситуац≥¤х та емоц≥йних станах, ¤к≥ розкривають все те типове й ≥ндив≥дуальне в них. “ак, хитра лисиц¤, майже завжди ви¤вл¤Їтьс¤ переможницею, а от у ф≥нал≥ казки У«аЇць, п≥вень ≥ лисиц¤Ф вона опин¤Їтьс¤ в ≥ншому, незвичному дл¤ цього образу становищ≥ Ц бачимо њњ зал¤каною, тод≥ ¤к слабосильний п≥вник, котрий в багатьох казках опин¤Їтьс¤ в зубах у лисиц≥, тут навпаки перемагаЇ. ≤грам-драматизац≥¤м притаманн≥ основн≥ риси творчост≥ ≥гор: на¤вн≥сть задуму, сп≥льних рольових ≥ реальних под≥й ≥ в≥дношень та ≥нших елемент≥в ситуац≥й. “акож  самост≥йн≥сть ≥ самоорган≥зац≥¤ д≥тей.

ƒ≥тей приваблюЇ можлив≥сть зображувати в ≥грах людей Ц см≥ливих, мужн≥х ≥ в≥дважних, сильних ≥ добрих. ќкрем≥ персонаж≥ л≥тературних твор≥в починають зТ¤вл¤тись вже в самост≥йних ≥грах д≥тей молодших груп.

≤гри-драматизац≥њ под≥л¤ютьс¤ за способами зображенн¤:

Ц                   драматизац≥њ з пальчиками (з л¤льками б≥-ба-бо);

Ц                   драматизац≥¤ ¤к гра самоњ дитини;

Ц                   ≥мпров≥зац≥¤ Ц за даною чи обраною темою дитина створюЇ образ за допомогою вислов≥в, м≥м≥ки, пантом≥ми.

≤гри-≥нсцен≥зац≥њ Ц це вс≥ види театр≥в. “ут дитина не Ї д≥йовою особою, вона створюЇ сцени, веде рол≥ ≥грашкового персонажу, д≥Ї за нього.

≤снують так≥ р≥зновиди:

Ј Ќаст≥льн≥ театрал≥зован≥ ≥гри.

ƒо нього  в≥днос¤ть:

 “еатр ≥грашок . ¬ цьому театр≥ використовуютьс¤ найр≥зноман≥тн≥ш≥ ≥грашки Ц фабричн≥ ≥ саморобки, з природного ≥ будь-¤кого ≥ншого матер≥алу. “ут не потр≥бно обмежувати пол≥т фантаз≥њ, головне, щоб ≥грашки ≥ поробки ст≥йко сто¤ли на стол≥ ≥ не створювали перешкод при перем≥щенн≥.

“еатр картинок. ¬с≥ картинки Ц персонаж≥ ≥ декорац≥њ потр≥бно зробити двосторонн≥ми, так ¤к необх≥дн≥ повороти, а щоб ф≥гурки не падали, потр≥бн≥ опори, ¤к≥ можуть бути досить р≥зноман≥тними, але обовТ¤зково достатньо ст≥йкими. ÷е забезпечуЇтьс¤ правильним сп≥вв≥дношенн¤м ваги чи площини опори з висотою картинки. „им вище картинка, тим б≥льше чи вагом≥ше потр≥бна площина опори.

ƒ≥њ ≥грашок ≥ картинок в наст≥льному театр≥ обмежен≥. ¬икористовуютьс¤ ≥ декорац≥њ (2-3 дерева Ц це л≥с, зелена тканина Ц гал¤вина).

—тендов≥ театрал≥зован≥ ≥гри.

ƒо них в≥днос¤ть:

 —тенд книжка Ц використовуЇтьс¤ дл¤ ≥гор типу подорожей, щоб в≥добразити динам≥ку, посл≥довн≥сть под≥й за допомогою ≥люстрац≥й, що зм≥нюють одна одну.

«акр≥плюють на нижн≥й частин≥ дощечки. Ќа верхн≥й розм≥щуЇтьс¤ транспорт, на ¤кому зд≥йснюЇтьс¤ подорож.

ѕо ходу транспорту ведучий перегортаЇ листки стенд-книжки, демонструючи р≥зн≥ сюжети, зустр≥ч≥, ¤к≥ трапл¤ютьс¤ на шл¤ху.

‘ланелеграф Ц картинки показують на екран≥. ”тримуЇ њх зчепленн¤ фланел≥, ¤кою зат¤гнут≥ екран ≥ зворотн¤ сторона картинки. «ам≥сть фланел≥ на картинки можна наклеювати ≥ шматочки наждачного паперу. ћалюнки необх≥дно п≥дбирати разом з д≥тьми, це викликаЇ у них величезне задоволенн¤. ћожна використовувати ≥ природний матер≥ал. –≥зноман≥тн≥ за формою екрани дозвол¤ють створювати Ужив≥Ф картинки, ¤к≥ зручно демонструвати вс≥й груп≥ д≥тей. ÷ей вид ≥гор дозвол¤Ї зобразити масов≥ сцени, наприклад, Уперел≥т птах≥вФ.

“≥ньовий театр Ц тут необх≥дний екран з нап≥впрозорого паперу, виразно вир≥зан≥ чорн≥ плоск≥ персонаж≥ ≥ ¤скраве джерело св≥тла за ними, завд¤ки ¤кому персонаж≥ в≥дт≥н¤ютьс¤ на екран≥. ƒуже ц≥кав≥ зображенн¤ отримують за допомогою пальц≥в рук, наприклад, можна зробити гусака, зайц¤, сердитого ≥ндика. јле дуже важливо супроводжувати показ звучанн¤м.

ўоб показувати сценку з де¤кими персонажами одночасно, необх≥дно встановити внизу екрана планку, на ¤к≥й можна прикр≥пити ф≥гуру. Ќаприклад, спочатку т¤гне д≥д р≥пку, закр≥пити ф≥гуру на планц≥ ≥ виводити бабу ≥ т.д. ‘≥гури  потр≥бно розм≥щувати вниз екрана, щоб т≥н≥ були ч≥тк≥шими. “еатр т≥ней добре використовувати п≥д час дозв≥лл¤.

 ѕальчиковий театр Ц це ≥гри-розваги, ≥гри-пот≥хи, казки, р≥зн≥ ≥нсцен≥вки, ¤к≥ супроводжуютьс¤ показом л¤льок, що од¤гаютьс¤ на пальц≥ ≥ д≥ють за персонажа, зображенн¤ ¤кого на руц≥. ¬ ход≥ гри дитина рухаЇ одним або двома пальц¤ми, проговорюючи текст, перем≥щуючись за ширмою. ћожна обходитись ≥ без ширми ≥ зображувати д≥њ, перем≥щуючись в≥льно по к≥мнат≥. « допомогою цього виду театру можна показати одночасно дек≥лька персонаж≥в. Ќаприклад, у казках У–≥пкаФ, У¬овк ≥ семеро козен¤тФ, У√уси-лебед≥Ф тощо.  азки та ≥нсцен≥вки, в ¤ких багато персонаж≥в можуть показувати двоЇ-троЇ д≥тей, ¤к≥ розм≥щуютьс¤ за ширмою.

Ћ¤льковий театр Ц дл¤ вистав характерне в≥льне поЇднанн¤ р≥зних тип≥в л¤льок, а також р≥зних прийом≥в ≥ засоб≥в Ц все це п≥дпор¤дковане ви¤вленню специф≥ки мистецтва.

 ¬истава переносить д≥тей у чар≥вний св≥т, де все казкове Ц реальне ≥ фантастичне. « великою рад≥стю вони зустр≥чають л¤льок, сприймають њх так, н≥би це жив≥ ≥стоти, з ц≥кав≥стю спостер≥гають за њх д≥¤ми. ƒ≥ти любл¤ть, коли героњ вистави стрибають, говор¤ть, виконують р≥зн≥ рухи. ÷е викликаЇ в них жваву реакц≥ю, ¤скраве емоц≥йне ставленн¤ до д≥йових ос≥б ≥ прагненн¤ стати безпосередн≥м учасником под≥й. „им старш≥ д≥ти, тим б≥льше вони ц≥кавл¤тьс¤ сюжетами ≥нсцен≥вок, стосунками м≥ж д≥йовими особами, њхн≥ми усп≥хами та невдачами. “ому л¤льковий театр використовуЇтьс¤ не т≥льки ¤к розвага дл¤ д≥тей, але й ¤к зас≥б вихованн¤ високих моральних ¤костей та позитивних рис характеру.

ƒо л¤лькових театр≥в в≥днос¤ть так≥ театри ¤к:

“еатр ѕетрушок Ц це вистави за участю спец≥альних л¤льок, у ¤ких тулуб пустий (сорочка, рукавичка), що од¤гаЇтьс¤ на руку. –ух њњ голови зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою рух≥в пальц≥в, кист≥ руки. Ћ¤льки звичайно д≥ють на ширм≥, за ¤кою ховаЇтьс¤ л¤льковод. якщо л¤лька дуже велика дл¤ дит¤чоњ руки, то в голову можна вставити два пальц≥ зам≥сть одного. “реба вкоротити рукава л¤льки, щоб дит¤ч≥ пальц≥ входили в патронки рук.

“еатр мар≥онеток Ц л¤льки, ¤к≥ рухаютьс¤ за допомогою ниток, що в≥дход¤ть в≥д ус≥х рухомих частин персонажу (рук, н≥г, голови) ≥ сход¤тьс¤ вгор≥ на хрестовин≥.

“еатр естрадноњ л¤льки Ц це велик≥ л¤льки в зр≥ст людини, пошит≥ з тканини,  набит≥ ватою або поролоном. Ќоги та руки л¤льок за допомогою резинок кр≥пл¤тьс¤ до н≥г та рук л¤льковод≥в, гол≥вка приводитьс¤ в рух рукою дитини.

≤снують також театри з покидькових матер≥ал≥в.

 “еатр пов≥тр¤них кульок Ц наповнена пов≥тр¤м кулька оздоблюЇтьс¤ заготовленими детал¤ми Ц очима, носом, вухами, бантиками тощо.

 “еатр коробок Ц будь-¤к≥ коробки однакових чи р≥зних розм≥р≥в, оздоблюютьс¤ детал¤ми ≥ з ними роз≥груЇтьс¤ ≥нсцен≥вка. ѕо такому ж принципу л¤льок можна виготовити з пластикових пл¤шок, цил≥ндр≥в ≥ поролону.

ћожна створювати також:

  “еатр рукавичок Ц лицьова сторона рукавички (готовоњ чи зшитоњ) формуЇтьс¤ заготовленими детал¤ми, пришитими до основноњ тканини. ¬олосс¤, вуха, бороду вдало ≥м≥тують нитки, бахрома. ѕрикраси, бантики, ком≥рц≥ не повинн≥ перевантажувати рукавичку. «воротн≥й б≥к оформл¤Їтьс¤ детал¤ми (хустка, хвостик).

  “еатр-пуф Ц ≥нсцен≥зац≥¤ твор≥в з допомогою персон≥ф≥кованих пуфик≥в Ц мТ¤ких подушок Ц ≥грашок (тваринки, комахи тощо).

  ћагн≥тний театр Ц д≥тей можна порадувати, здивувати, ¤кщо пристосувати зроблен≥ ними ≥грашки дл¤ магн≥тного театру. ƒл¤ цього потр≥бно смужками паперу прикр≥пити до нижн≥х частин конус≥в ≥ цил≥ндр≥в шматочки металу. ћеталев≥ шматочки можна розм≥стити в отворах котушок. «робимо п≥дставку дл¤ показу такого театру. ƒо фанери або твердого картону приклењти шматок тканини, дл¤ того, щоб д≥ти не бачили ¤к ми будемо пересувати магн≥т п≥д п≥дставкою.

¬становити п≥дставку можна на край двох зсунутих стол≥в. ≤грашки будуть УходитиФ, Уб≥гатиФ.

ќтже, можна створити ще багато вид≥в театру, головне, фантаз≥¤ ≥ бажанн¤ педагога, завданн¤ ¤кого не т≥льки зац≥кавити мал¤т театром та театрал≥зованими ≥грами, а й викликати у них бажанн¤ самим вз¤ти участь у створенн≥ театральних персонаж≥в.

1.3. √ра- драматизац≥¤ ¤к зас≥б розвитку акторських зд≥бностей д≥тей.

” ≥грах - драматизац≥¤х дитина-артист, самост≥йно створюЇ образ за допомогою комплексу засоб≥в виразност≥ (≥нтонац≥¤, м≥м≥ка, пантом≥ма), проводить власн≥ д≥њ виконанн¤ рол≥. ” гр≥-драматизац≥њ дитина виконуЇ ¤кий-небудь сюжет, сценар≥й ¤кого заздалег≥дь ≥снуЇ, але не Ї жорстким каноном, а служить канвою, в межах ¤коњ розвиваЇтьс¤ ≥мпров≥зац≥¤. ≤мпров≥зац≥¤ може стосуватис¤ не т≥льки тексту, але ≥ сцен≥чноњ д≥њ.

≤гри-драматизац≥њ можуть виконуватис¤ без гл¤дач≥в або носити характер концертного виконанн¤. якщо вони роз≥груютьс¤ в звичайн≥й театральн≥й форм≥ (сцена, зав≥са, декорац≥њ, костюми ≥ так дал≥) або у форм≥ масового сюжетного видовища, њх називають театрал≥зац≥¤ми.

¬иди драматизац≥њ: ≥гри-≥м≥тац≥њ образ≥в тварин, людей, л≥тературних персонаж≥в; рольов≥ д≥алоги на основ≥ тексту; ≥нсценуванн¤ твор≥в; постановки вистав поодинц≥ або за дек≥лькома творами; гри-≥мпров≥зац≥њ з роз≥груванн¤м сюжету без попередньоњ п≥дготовки. ƒраматизац≥њ грунтуютьс¤ на д≥¤х виконавц¤, ¤кий може використовувати л¤льки.

Ћ.¬.јртемова вид≥л¤Ї дек≥лька вид≥в ≥гор-драматизац≥й дошк≥льник≥в:

-гра-драматизац≥¤ з пальчиками. јтрибути дитина над¤гаЇ на пальц≥. ¬≥н ЂграЇї за персонажа, зображенн¤ ¤кого знаходитьс¤ на руц≥. ѕо ходу розгортанн¤ сюжету д≥Ї одним або дек≥лькома пальц¤ми, промовл¤ючи текст. ћожна зображати д≥њ, знаход¤чись за ширмою або в≥льно пересуваючись по к≥мнат≥.

-гра-драматизац≥¤ з л¤льками б≥бабо. ” цих ≥грах на пальц≥ руки над¤гають л¤льки б≥бабо. ¬они зазвичай д≥ють на ширм≥, за ¤кою стоњть той, що водить. “аких л¤льок можна виготовити самост≥йно, використовуючи стар≥ ≥грашки.

-≤мпров≥зац≥¤. ÷е роз≥груванн¤ сюжету без попередньоњ п≥дготовки.

” традиц≥йн≥й педагог≥ц≥ гру-драматизац≥ю в≥днос¤ть до творчих, таких, що вход¤ть в структуру сюжетно-рольовоњ гри. √ра-драматизац≥¤ розгл¤даЇтьс¤ в рамках театрал≥зованоњ ≥гри тому, що входить разом з режисерською грою в структуру сюжетно-рольовоњ гри. ѕроте режисерська гра, включаючи так≥ складов≥, ¤к у¤вна ситуац≥¤, розпод≥л ролей м≥ж ≥грашками, моделюванн¤ реальних соц≥альних стосунк≥в в ≥гров≥й форм≥, Ї онтогенетично ран≥шим видом ≥гор, чим сюжетно-рольова, оск≥льки дл¤ њњ орган≥зац≥њ не вимагаЇтьс¤ високого р≥вн¤ ≥грового узагальненн¤, необх≥дного дл¤ сюжетно-рольовоњ гри (—.ј. озлова, ≈.≈. равцова). «ан¤тт¤ з д≥тьми драматизац≥Їю дуже продуктивн≥. ќсновною метою Ї формуванн¤ думаючоњ ≥ такоњ, що в≥дчуваЇ, любл¤чоњ ≥ активноњ людини, готовоњ до творчоњ д≥¤льност≥.

ѕроцес гри - драматизац≥њ можливий, ¤кщо дитина:

маЇ досв≥д сприйн¤тт¤ л≥тературних твор≥в, њх переживанн¤ ≥ осмисленн¤;

маЇ досв≥д взаЇмод≥њ з театральним мистецтвом (знаЇ, що таке театр, що таке спектакль ≥ ¤к в≥н народжуЇтьс¤, маЇ досв≥д сприйн¤тт¤ ≥ переживанн¤ д≥њ, що театрал≥зуЇтьс¤, волод≥Ї специф≥чною мовою театрального мистецтва);

включаЇтьс¤ в ≥грову д≥¤льн≥сть в≥дпов≥дно своњм зд≥бност¤м  ≥ можливост¤м (дитина -Ђрежиссерї, дитина -Ђакторї, дитина -Ђгл¤дачї, дитина -Ђоформлювачї-Ђдекораторї вистави.

ƒитина - УрежисерФ - маЇ добре розвинену пам'¤ть ≥ у¤ву, це дитина-ерудит, що волод≥Ї зд≥бност¤ми швидко сприймати л≥тературний текст, переводити в ≥гровий постановочний контекст. ¬≥н ц≥леспр¤мований, волод≥Ї прогностичними, комб≥наторними (включенн¤ в х≥д д≥њ в≥рш≥в, що театрал≥зуЇтьс¤, п≥сень ≥ танц≥в, ≥мпров≥зованих м≥н≥атюр, комб≥нуванн¤ дек≥лькох л≥тературних сюжет≥в, героњв) ≥

орган≥заторськими зд≥бност¤ми (≥н≥ц≥юЇ гру-драматизац≥ю, розпод≥л¤Ї рол≥, визначаЇ УсценуФ ≥ сценограф≥ю в≥дпов≥дно до л≥тературного сюжету, керуЇ грою-драматизац≥Їю, њњ розвитком, регламентуЇ д≥¤льн≥сть решти учасник≥в спектаклю, доводить гру до к≥нц¤).

ƒитина - Ђакторї - над≥лений комун≥кативними зд≥бност¤ми, легко   включаЇтьс¤ в колективну гру, процеси ≥гровоњ взаЇмод≥њ, в≥льно волод≥Ї вербальними ≥ невербальними  засобами виразност≥ ≥ передач≥ образу л≥тературного геро¤, не зазнаЇ трудност≥ при виконанн¤ рол≥, готовий до ≥мпров≥зац≥њ, ум≥Ї швидко знайти необх≥дн≥ ≥гров≥ атрибути, що допомагають точн≥ше передати образ, емоц≥йний, чутливий, маЇ розвинену здатн≥сть самоконтролю (сл≥дкуЇ за сюжетньою л≥н≥Їю, граЇ свою роль до к≥нц¤).

ƒитина - Ђдекораторї над≥лений зд≥бност¤ми образноњ ≥нтерпретац≥њ л≥тературноњ основи ≥гри, ¤к≥ ви¤вл¤ютьс¤ в прагненн≥ зобразити враженн¤ на папер≥. ¬≥н волод≥Ї художньо - образотворчими ум≥нн¤ми, в≥дчуваЇ кол≥р, форму в передач≥ образу л≥тературних героњв, задуму твору в ц≥лому, готовий до художнього оздобленн¤ спектаклю через створенн¤ в≥дпов≥дних декорац≥й, костюм≥в, ≥грових атрибут≥в ≥ рекв≥зиту.

ƒитина - Ђгл¤дачї  волод≥Ї добре розвиненими зд≥бност¤ми рефлекс≥й, йому легко Ђбрати участь в гр≥ї з боку.

 ¬≥н нагл¤довий, волод≥Ї ст≥йкою увагою, творчо сп≥впереживаЇ гр≥ - драматизац≥њ, любить анал≥зувати спектакль, процес виконанн¤ ролей д≥тьми ≥ розгортанн¤ сюжетноњ л≥н≥њ, обговорювати його ≥ своњ враженн¤, передаЇ њх через доступн≥ йому засоби виразност≥.(малюнок, слово, гру).

√ру (особливо гру-драматизац≥ю), що театрал≥зуЇтьс¤, характеризуЇ перенесенн¤ акценту з процесу гри на њњ результат, ц≥кавий не т≥льки учасникам, але ≥ гл¤дачам. ѓњ можна розгл¤дати ¤к р≥зновид художньоњ д≥¤льност≥, а значить, розвиток д≥¤льност≥, що театрал≥зуЇтьс¤, доц≥льно зд≥йснювати в контекст≥ художньоњ д≥¤льност≥.

—истему роботи по розвитку творчих зд≥бностей можна розд≥лити на 3 етапи:

Ј         художнЇ сприйн¤тт¤ л≥тературних ≥ фольклорних твор≥в;

Ј         освоЇнн¤ спец≥альних ум≥нь дл¤ становленн¤ основних (Ђакторї, Ђрежисерї) ≥ додаткових позиц≥й (Ђсценаристї, Ђоформлювачї, Ђкостюмерї);

Ј         самост≥йна творча д≥¤льн≥сть.

“еатрал≥зован≥ ≥гри в дошк≥льному в≥ц≥, так або ≥накше, заснован≥ на роз≥груванн≥ казок - засобом п≥знанн¤ св≥ту дитиною. ”крањнська народна казка радуЇ д≥тей своњм оптим≥змом, добротою, любов'ю до всього живого, мудрою ¤сн≥стю в розум≥нн≥ житт¤, сп≥вчутт¤м слабкому, лукавством ≥ гумором при цьому формуЇтьс¤ досв≥д соц≥альних навик≥в повед≥нки, а улюблен≥ героњ стають зразками дл¤ насл≥дуванн¤. ѕриведемо приклади педагог≥чних ситуац≥й, що вир≥шуютьс¤ за допомогою театральноњ д≥¤льност≥ ( Ќ.¬.ћ≥кл¤Їва).

1. Ђ«ануренн¤ в казкуї за допомогою Ђчар≥вних речейї з казки.

—творенн¤ у¤вноњ ситуац≥њ. Ќаприклад, подивитис¤ на реч≥, що сто¤ть в груп≥, використовуючи Ђчар≥вний ритуалї (зажмурити очен¤та, вдихнути, з  видихом в≥дкрити очен¤та ≥ огл¤д≥тис¤) або Ђчар≥вн≥ окул¤риї.

ѕот≥м привернути увагу д≥тей до ¤коњ-небудь реч≥: лавка (Ђ„и  не з нењ впало ¤Їчко?ї), миска (Ђћоже в ц≥й мисц≥ випекли  олобок?ї) ≥ так дал≥.  ѕот≥м д≥тей питають, чи д≥зналис¤ вони з ¤коњ казки ц≥ реч≥.

2. „итанн¤ ≥ сум≥сний анал≥з казок. Ќаприклад, проводитьс¤ бес≥да,  направлена на знайомство з емоц≥¤ми ≥ в≥дчутт¤ми, пот≥м - вид≥ленн¤ героњв з р≥зними рисами вдач≥ та ≥дентиф≥кац≥¤ себе з одним з персонаж≥в. ƒл¤ цього п≥д час драматизац≥њ д≥ти можуть вигл¤дати в Ђспец≥альнеї дзеркало, ¤ке дозвол¤Ї бачити себе в р≥зн≥ моменти гри, що театрал≥зуЇтьс¤, ≥ з усп≥хом використовуЇтьс¤ при програванн≥ перед ним р≥зних емоц≥йних стан≥в.

3. ѕрограванн¤ уривк≥в з казки, передаванн¤ р≥зних рис вдач≥, з паралельним по¤сненн¤м або роз'¤сненн¤м вихователем ≥ д≥тьми етичних ¤костей та мотив≥в д≥й персонаж≥в.

4. –ежисерська гра (з буд≥вельним ≥ дидактичним матер≥алом).

5. ћалюванн¤, розфарбовуванн¤ найб≥льш ¤скравих ≥ емоц≥йних дл¤ д≥тей под≥й з казок з мовним коментуванн¤м ≥ по¤сненн¤м особистого сенсу под≥й, що зображаютьс¤.

6. —ловесн≥, наст≥льно-друкован≥ ≥ рухом≥ ≥гри, направлен≥ на засвоЇнн¤ етичних правил ≥ постановку етичних завдань у в≥льн≥й д≥¤льност≥ д≥тей п≥сл¤ зан¤тт¤.

якщо необх≥дно ввести проблемн≥ ≥гров≥ ситуац≥њ, то театрал≥зован≥ ≥гри, можуть проводитис¤ в двох вар≥антах: ≥з зм≥ною сюжету, збер≥гши образи твору або ≥з зам≥ною героњв, збер≥гши зм≥ст казки.

¬ процес≥ роботи над роллю рекомендуЇтьс¤:

-   складанн¤ словесного портрета геро¤;

-   фантазуванн¤ з приводу його будинку, взаЇмин з батьками, друз¤ми, придумуванн¤ його улюблених блюд, зан¤ть, ≥гор;

-   створенн¤ р≥зних випадк≥в з житт¤ геро¤, не передбачених ≥нсценуванн¤м;

-   анал≥з придуманих вчинк≥в;

-   робота над сцен≥чною виразн≥стю:  визначенн¤ доц≥льних д≥й, рух≥в, жест≥в  персонажа, м≥сц¤ на сцен≥чному майданчику, м≥м≥ки,  ≥нтонац≥њ;

-   п≥дготовка театрального костюма;

-   використанн¤ гриму дл¤ створенн¤ образу.

ѕравила драматизац≥њ (–. ал≥н≥на)[9, с.67]

ѕравило ≥ндив≥дуальност≥. ƒраматизац≥¤ - це не просто переказ казки, в н≥й немаЇ строго обкреслених ролей ≥з заздалег≥дь вивченим текстом. ƒ≥ти переживають за свого геро¤, д≥ють в≥д його ≥мен≥, привнос¤чи в персонаж свою особу. —аме тому герой, з≥граний одн≥Їю дитиною, буде зовс≥м не схожий на геро¤, з≥граного ≥ншою дитиною. “а ≥ одна ≥ та ж дитина, граючи удруге, може бути зовс≥м ≥ншою.

ѕрограванн¤ психог≥мнастичних вправ на зображенн¤ емоц≥й, рис характеру, обговоренн¤ ≥ в≥дпов≥д≥ на питанн¤ дорослого Ї необх≥дною п≥дготовкою до драматизац≥њ, до Ђмешканн¤ї за ≥ншого, але по-своЇму.

ѕравило загальноњ участ≥. ” драматизац≥њ беруть участь вс≥ д≥ти. якщо не вистачаЇ ролей дл¤ зображенн¤ людей, зв≥р≥в, то активними учасниками спектаклю можуть стати дерева, кущ≥, в≥тер, хатинка ≥ так дал≥, ¤к≥ можуть допомагати геро¤м казки, можуть заважати, а можуть передавати ≥ п≥дсилювати настр≥й головних героњв.ѕравило свободи вибору.  ожна казка програЇтьс¤ неодноразово. ¬она повторюЇтьс¤ (але це буде кожного разу ≥нша казка - див. правило ≥ндив≥дуальност≥) до тих п≥р, поки кожна дитина не програЇ вс≥ рол≥, ¤к≥ вона хоче.

ѕравило допомагаючих питань. ƒл¤ полегшенн¤ програванн¤ т≥Їњ або ≥ншоњ рол≥ п≥сл¤ знайомства з казкою ≥ перед њњ програванн¤м необх≥дно обговорити, Ђпромовитиї кожну роль. ” цьому вам допоможуть питанн¤: що ти хочеш робити? ўо тоб≥ заважаЇ в цьому? ўо допоможе зробити це? ўо в≥дчуваЇ тв≥й персонаж? який в≥н? ѕро що мр≥Ї? ўо в≥н хоче сказати?

ѕравило зворотного зв'¤зку. ѕ≥сл¤ програванн¤ казки проходить њњ обговоренн¤: як≥ почутт¤ ти переживав п≥д час спектаклю? „и¤ повед≥нка, чињ вчинки тоб≥ сподобалис¤? „ому? ’то тоб≥ б≥льше всього допом≥г в гр≥?  ого ти хочеш тепер з≥грати? „ому?

јтрибутика (елементи костюм≥в, маски, декорац≥њ) допомагаЇ д≥т¤м зануритис¤ в казковий св≥т, краще в≥дчути своњх героњв, передати њх характер. ¬она створюЇ певний настр≥й, готуЇ маленьких артист≥в  до сприйн¤тт¤ ≥ передач≥ зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ за ходом сюжету. јтрибутика не маЇ бути складною, д≥ти виготовл¤ють њњ сам≥.  ожен персонаж маЇ дек≥лька масок, адже в процес≥ розгортанн¤ сюжету емоц≥йний стан героњв неодноразово м≥н¤Їтьс¤ (страх, весел≥сть, здивуванн¤, зл≥сть ≥ так дал≥) ѕри створенн≥ маски важливою ви¤вл¤Їтьс¤ не портретна схож≥сть њњ з персонажем (наск≥льки точно, наприклад, намальований п'¤тачок), а передача настрою геро¤ ≥ нашого в≥дношенн¤ до нього.

ѕравило мудрого кер≥вника. ƒотриманн¤ ≥ супров≥д педагогом вс≥х перерахованих правил драматизац≥њ, ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д до кожноњ дитини.

–озвиток театрал≥зованих ≥гор залежить в≥д зм≥сту ≥ методики художнього вихованн¤ д≥тей в ц≥лому ≥ в≥д р≥вн¤ осв≥тньоњ роботи в груп≥ ( озлова —.ј.,  уликова “.ј.). [5, с.54]

” основ≥ кер≥вництва ≥грами, що театрал≥зуютьс¤, лежить робота над текстом л≥тературного твору. –.≤.∆уковська¤ радить п≥дносити текст твору виразно, художньо, а при повторному читанн≥ залучати њх до нескладного анал≥зу зм≥сту, п≥дводити до усв≥домленн¤ мотив≥в вчинк≥в персонаж≥в.

«багаченню д≥тей художн≥ми засобами передач≥ образу спри¤ють етюди з прочитаного твору або виб≥р будь-¤коњ под≥њ з казки ≥ його розиграш (гл¤дач≥ вгадують). ÷≥кав≥ етюди, в ¤ких д≥ти рухаютьс¤ п≥д фрагменти музичних твор≥в.

—тарш≥ д≥ти активно обговорюють, в що краще грати, погоджувати своњ задуми ≥ бажанн¤. √ра повторюЇтьс¤ к≥лька раз≥в ≥ у кожного Ї можлив≥сть спробувати себе у вподобан≥й рол≥. ” старших групах  домовл¤ютьс¤ про два-три склади Ђартист≥вї.« метою засвоЇнн¤ посл≥довност≥ под≥й, уточненн¤ образ≥в персонаж≥в орган≥зовуЇтьс¤ художньо-мистецька д≥¤льн≥сть: малюванн¤, апл≥кац≥¤, л≥пленн¤ за темою твору. —тарш≥ дошк≥льники можуть працювати п≥дгрупами, отримують завданн¤, наприклад, вил≥пити ф≥гурки персонаж≥в, щоб роз≥грати казку. ѕри цьому в≥дпадаЇ необх≥дн≥сть в спец≥альному запам'¤товуванн≥ тексту.

ќсновна мета педагог≥чного кер≥вництва - будити у¤ву  дитини, створювати умови дл¤ винах≥дливост≥, творчост≥ д≥тей ( озлова —.ј.,  уликова“.ј). [5, с.54]

ќсновн≥ напр¤ми розвитку гри, що театрал≥зуЇтьс¤, пол¤гають в поступовому переход≥ дитини в≥д гри поодинц≥ л≥тературному або фольклорному тексту до гри-контам≥нац≥њ, що маЇ на уваз≥ в≥льну побудову дитиною сюжету, в ¤кому л≥тературна основа поЇднуЇтьс¤ з в≥льною њњ ≥нтерпретац≥Їю дитиною або з'Їднуютьс¤ дек≥лька твор≥в; в≥д гри, де використовуютьс¤ засоби виразност≥ дл¤ передач≥ особливостей персонажа, до гри ¤к засобу самовираженн¤ через образ геро¤; в≥д гри, в ¤к≥й центром Ї Ђартистї, до гри, в ¤к≥й представлений комплекс позиц≥й Ђартистї, Ђрежисерї, Ђсценаристї, Ђоформлювачї, Ђкостюмерї, але при цьому переваги кожноњ дитини пов'¤зан≥ з ¤ким-небудь одним з них, залежно в≥д ≥ндив≥дуальних зд≥бностей та ≥нтерес≥в; в≥д гри, що театрал≥зуЇтьс¤, до театрально-≥гровоњ д≥¤льност≥ ¤к засобу самовираженн¤ особи ≥ самореал≥зац≥њ зд≥бностей.

–ќ«ƒ≤Ћ 2

ƒќ—Ћ≤ƒЌќ - ≈ —ѕ≈–»ћ≈Ќ“јЋ№Ќј –ќЅќ“ј «ј  ¬»«Ќј„≈ЌЌяћ –ќЋ≤ √–» - ƒ–јћј“»«ј÷≤™ё ¬ –ќ«¬»“ ” ƒ≤“≈… —“ј–Ўќ√ќ ƒќЎ ≤Ћ№Ќќ√ќ ¬≤ ”.

2.1 ћетодика Ђƒ≥агностика вивченн¤ ≥грових позиц≥й дошк≥льник≥в в ≥грах-драматизац≥¤хї ƒеркунськоњ ¬.ј.

≈кспериментальна робота проводилас¤ в ƒЌ« N8 Ђ–омашкаї в груп≥ старшого дошк≥льного в≥ку. ƒит¤чий сад працюЇ за програмою Ђ¬итокиї. —постереженн¤ проходило в теч≥ю  з жовтн¤ 2009 по травень 2010 року, методика  запозичена у ƒеркунськоњ ¬.ј. Ђƒитинствої,  з програми Ђ“еатр - “ворч≥сть - ƒ≥тиї авт. —орок≥на, ћ≥ланов≥ч.  ѕерш н≥ж приступити до плануванн¤ роботи, були проведен≥ анкетуванн¤ батьк≥в, бес≥да з д≥тьми. (ƒодаток1,3). ƒ≥агностика р≥вн≥в акторських ум≥нь ≥ навик≥в старших дошк≥льник≥в по тетрал≥зан≥й д≥¤льност≥ проводитьс¤ на основ≥ творчих завдань.                                                                

ћетою нашого експерименту Ї  ви¤вленн¤ початкового р≥вню розвитку  акторських зд≥бностей д≥тей  старшого дошк≥льного в≥ку засобами гри - драматизац≥њ.
  ћетоди досл≥дженн¤ на даному етап≥:
  1.Ѕес≥да з д≥тьми;
  2.—постереженн¤ ≥ анал≥з д≥¤льност≥, що театрал≥зуЇтьс¤;
  3.≈кспериментальн≥ зан¤тт¤;
  4.ќпис ≥ анал≥з результат≥в констатуючого етапу.

—постереженн¤ проводитьс¤ в природних умовах за самост≥йною грою-драматизац≥Їю д≥тей. –езультати спостереженн¤ ф≥ксуютьс¤ в таблиц≥ знаками Ђ+ї, Ђ-ї, ф≥ксуютьс¤ ум≥нн¤, ¤к≥ найб≥льш характерний ви¤вл¤ютьс¤ у дитини в процес≥ ≥гровоњ д≥¤льност≥. «а допомогою таблиц≥ можна визначити, ¤ку позиц≥ю займаЇ дитина в ≥грах-драматизац≥¤х.

ƒ≥агностика ≥грових позиц≥й д≥тей. (жовтень)   “аблиц¤ 2.1.1

ƒруга частина д≥агостики пов'¤зана з вивченн¤м ≥грових позиц≥й дитини в театрал≥зован≥й д≥¤льност≥ з використанн¤м етюд≥в та вправ.

≈тюди ≥ вправи на ви¤вленн¤ акторських ум≥нь
јкторськ≥ ум≥нн¤  - розум≥нн¤ емоц≥йного стану персонажа, ≥ в≥дпов≥дно до цього вибиранн¤ адекватних виразних засоб≥в дл¤ передач≥ образу персонажа - голоси, м≥м≥ки, пантом≥м≥ки; характеру виразност≥ моторики: у пантом≥м≥ке - природн≥сть,

скут≥сть, пов≥льн≥сть, поривчаст≥сть рух≥в; у м≥м≥ц≥ - багатство, б≥дн≥сть, мл¤в≥сть, жвав≥сть про¤в≥в; у мов≥ - зм≥на ≥нтонац≥њ, тону, темпу мови; самост≥йн≥сть виконанн¤ завданн¤, в≥дсутн≥сть стереотипних д≥й.

ƒитин≥ пропонуЇтьс¤ передати зм≥ст фрази, Ђпрочитуючиї ≥нтонац≥ю, з ¤кою звучить даний текст:

 ƒиво остр≥в!
Ќаша “ан¤ голосно плаче...        

 арабас-барабас

 ѕерший сн≥г! ¬≥тер! ’олодно!

ƒ≥т¤м пропонуЇтьс¤ прочитати за текстом з р≥зними ≥нтонац≥¤ми (здивовано, рад≥сно, питально, сердито, ласкаво, спок≥йно, байдуже):

ЂЋ≥то вс≥х в≥таЇ,
ўебечуть горобц≥,
—онечко тримаЇ
ѕром≥нчик у руц≥.ї.

ѕантом≥м≥чн≥ етюди.
 ошен¤та:

Ј        солодко спл¤ть;

Ј        прокидаютьс¤, лапкою умиваютьс¤;

Ј        звуть маму;

Ј        намагаютьс¤ пот¤гнути сосиску;

Ј        бо¤тьс¤ собаки;

Ј        полюють.

ѕокажи:
-как танцюЇ добра фе¤ на балу у ѕопелюшки;
- ¤к злитьс¤ страшна в≥дьма на балу у —пл¤чоњ  расун≥;
- ¤к дивуЇтьс¤ черепашка-н≥ндз¤;
- ¤к в≥таЇтьс¤ —н≥жна  оролева;
- ¤к ображаЇтьс¤ ¬≥нн≥-ѕух;
- ¤к рад≥Ї  арлсон.

4.  ≈тюди на зм≥ни тембру голосу.
ѕедагог.   ицька, ¤к тебе звуть?
ƒитина.  Ќ¤в! (Ќ≥жно)
ѕедагог. —тережеш ти мишку тут?
ƒитина.  Ќ¤в! (—твердно)    ѕедагог.  ицька, хочеш молока?
ƒитина. Ќ¤в! (≤з задоволенн¤м)
ѕедагог. ј в товариств≥ цуцен¤ти?
ƒитина. Ќ¤в! ‘фф-ррр! («образити: бо¤зко, полохливо...)

5.  ≤нтонац≥йне прочитанн¤ в≥рш≥в-д≥алог≥в.

6.  ѕромовл¤нн¤ скоромовок.
—≥в шпак на шпак≥вню
«асп≥вав шпак п≥вн:
Ђ“и не вм≥Їш так, ¤к ¤,
“ак, ¤к ти, не вм≥ю ¤ї.

7. –итм≥чна вправа.  ѕростукати,  прогавити, протупати своЇ ≥м'¤: ЂЌа-та, Ќа-то-чка, Ќа-ту-с¤, Ќатусенькаї.

8. ќбразн≥ вправи п≥д музику ≈. “≥л≥чЇЇвой Ђ“анцюючий зайчикї, Ћ. Ѕанниковоњ Ђѕоњздї, ЂЋ≥такї, ¬. √ерчика Ђ«аводна кон¤чкаї.

¬ процес≥ спостереженн¤ ≥ анкетуванн¤ було ви¤влено:
” ≥грах - драматизац≥¤х д≥ти займають наступн≥ позиц≥њ: вс≥ д≥ти в груп≥  - Ђгл¤дач≥ї (20 чолов≥к), серед них Ђгл¤дач - режисерї - 3дитини, Ђгл¤дач - акторї - 10 д≥тей., Ђгл¤дач - актор - режисерї - 5 д≥тей, ¤вна позиц≥¤ Ђгл¤дачї - 2д≥тей..

Ђ√л¤дач - режисерї - 15  %, Ђ√л¤дач - акторї -50 %, Ђ√л¤дач - актор - режисерї - 25  %,  т≥льки Ђ гл¤дачї - 10 %.

” творчих завданн¤х  на ви¤вленн¤ акторських ум≥нь д≥ти легше справл¤лис¤ ≥з завданн¤ми на пантом≥му Ђѕокажиї, з ритм≥чним завданн¤м Ђѕроплескати своЇ ≥м'¤ї, музичним завданн¤м.

¬ажче д≥т¤м далис¤ завданн¤, пов'¤зан≥ з ≥нтонац≥Їю, тембром мови, скоромовками.

ѕовн≥стю справилис¤ з≥ вс≥ма завданн¤ми - 7 чол (35%), частково - 11чол.(55%), не справилис¤ зовс≥м - 2чол.(10%).

ƒ≥ти дек≥лька пасивн≥, затиснут≥, не можуть повн≥стю розслабитис¤, Ђвжитис¤ в рольї, ≥н≥ц≥аторами ≥гор виступають одн≥ ≥ т≥ ж д≥ти, вони ж грають головн≥ рол≥. ”¤ва розвинена не достатньою м≥рою, д≥ти не можуть об'Їднати дек≥лька сюжет≥в, збудувати сюжетну л≥н≥ю. ¬≥дсутн≥й досв≥д сприйн¤тт¤ сцен≥чного мистецтва, не сформована готовн≥сть до самост≥йноњ д≥¤льност≥, що театрал≥зуЇтьс¤. –адуЇ, що сприйн¤тт¤ под≥й, що в≥дбуваютьс¤, сп≥впереживанн¤ геро¤м розвинене у вс≥х д≥тей. јкторськ≥ ум≥нн¤ у д≥тей розвинен≥  не достатньою м≥рою.    Ѕ≥льш≥сть д≥тей з рад≥стю приймають роль, але не ум≥ють активно користуватис¤ своЇю мовою, рухом, м≥м≥кою ≥ пантом≥мою, мало ≥мпров≥зують.

2.2  онстатувальний та формувальний експерименти.

ћета - припускаЇ навчанн¤ д≥тей на основ≥ розробленоњ педагогом-досл≥дником ориг≥нальноњ методики, що в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д традиц≥йних п≥дход≥в, ≥ њњ апробац≥ю з метою ви¤вленн¤ ефективност≥. ¬иход¤чи з даних анкетуванн¤, сп≥вбес≥д, д≥агностики, складений перспективний план роботи з д≥тьми старшого дошк≥льного в≥ку.

Ќа початку навчального року  був складений план роботи гуртка  Ђ азковий козубї за певними темами: У ниги - наш≥ друз≥Ф, У„ар≥вниц¤ ќс≥ньФ, У¬еснаФ, У¬ гост¤х у казкиФ. «апланували показ казки У отигорошкої. «ан¤тт¤  проводилис¤ з д≥тьми старшоњ групи, продовжуЇтьс¤ робота в п≥дготовч≥й груп≥.  «ан¤тт¤ проводилис¤ з≥ вс≥Їю групою по 30-40 мин.

Ќа перших зан¤тт¤х говорили про театр, про те, ¤к в≥н виник, знайомилис¤ з ѕетрушкою ƒе¤к≥ зан¤тт¤ ≥ п≥дготовка до спектакл≥в проводилис¤ з  музичним супроводом. «ан¤тт¤  завжди починалис¤ з переклички. ƒ≥ти по черз≥ виходили на сцену ≥ називали своЇ ≥м'¤ ≥ пр≥звище. ¬чилис¤ клан¤тис¤, всел¤ючи упевнен≥сть в соб≥, вчилис¤ не бо¤тис¤ говорити. «ан¤тт¤ будувалис¤ на техн≥ц≥ мови - чистоговорки, розминки мови, цоканн¤, вправа на голосн≥ ≥ приголосн≥ звуки, дихальн≥ вправи, скоромовки, розминки пальц≥в, жестикул¤ц≥¤.. ќсобливу роль прид≥л¤лас¤ розвитку у д≥тей м≥м≥ки ≥ жестикул¤ц≥њ.. ѕроводилис¤ ≥гри У¬есел≥ перетворенн¤Ф, У”¤в≥ть соб≥, що ми зайчики, ведмедики ≥ ≥нш≥ зв≥риї, У≤гри з у¤вними предметамиФ (з м'¤чем, з л¤лькою ≥ ≥н.) .¬ ход≥ зан¤ть застосовувалос¤ читанн¤ художньоњ л≥тератури, разом з д≥тьми складали ≥стор≥њ, грали в розвиваюч≥ ≥гри Ућ≥й настр≥й Ф, ≥гри-драматизац≥њ: УЌа л≥сов≥й гал¤вин≥Ф, УЌа болот≥Ф, програвали м≥н≥-етюди, пантом≥ми, проводили конкурси л≥тературноњ в≥кторини, ¤к≥ викликали у д≥тей велике захопленн¤. ¬икористовували шапочки, костюми, атрибути, магн≥тофонн≥ записи, а також привертали батьк≥в до виготовленн¤ костюм≥в ≥ декорац≥њ дл¤ спектакл≥в.

«найомилис¤ з творами дит¤чих письменник≥в Ќ≥ни ¬оскресенськоњ, ≤вана јндрус¤ка, ћарини ѕавленко. ” гр≥ почали використовувати украњнськ≥ народн≥ казки-байки про тварин (ЂЋ≥сиц¤ ≥ журавельї, Ђ«аЇць ≥ њжакї), твори Ћ. “олстого, ≤.  рилова, √.’. јндерсена, ћ. «ощенко, Ќ.Ќосова. ѕ≥сл¤ њх прочитанн¤ проводилос¤ обговоренн¤ твору, в ход≥ ¤кого д≥ти ви¤вл¤ли характер героњв ≥ ¤к можна його показати, програти. ѕроводилис¤ розвиваюч≥ ≥гри Уўо ти чуЇш за в≥кном?Ф, Уѕередай позуФ, УЋ≥таЇ - не л≥таЇФ, У–осте - не ростеФ, У∆ивий телефонФ, ¤к≥ розвивають у д≥тей пам'¤ть, слухову увагу, координац≥ю руху, у¤ву ≥ фантаз≥ю. «астосовувалис¤ вправи ≥ етюди: У¬гадай, що ¤ роблю?Ф, Уѕеретворенн¤ д≥тейФ (у комах, в зв≥р≥в), програвали етюди на основн≥ емоц≥њ У—ћ”“ќ Ф, У–јƒ≤—“№Ф, У√Ќ≤¬Ф, У«ƒ»¬”¬јЌЌяФ, У—“–ј’Ф. “ак≥ вправи розвивають у д≥тей ум≥нн¤ передавати св≥й емоц≥йний стан за допомогою м≥м≥ки ≥ жест≥в. ѕроводилис¤ ≥гри на жестикул¤ц≥ю У…ƒ»Ф, У«√ќƒјФ, Уѕ–ќ’јЌЌяФ, У¬≤ƒћќ¬јФ, УѕЋј„Ф, Уѕ–ќўјЌЌяФ.

ј також гри по техн≥ц≥ мови, У«ар¤дка дл¤ ¤зичкаФ, У÷оканн¤Ф, Уƒ≥стань ¤зичком губу, н≥с, щ≥чкуФ ≥ на диханн¤: УЋунаФ. У¬≥терФ, на розвиток фантаз≥њ Уѕродовж казкуФ. ¬елику роль прид≥л¤лас¤ робот≥ над спектаклем. —початку вибирали з д≥тьми казки, ¤к≥  хот≥ли б поставити. –озпод≥л¤ли рол≥ за бажанн¤м д≥тей. ƒ≥ти ≥з задоволенн¤м заучували рол≥ у в≥ршах. ѕот≥м йшла робота  з текстом над окремими еп≥зодами. ” робот≥ над роллю, старалис¤, щоб д≥ти самост≥йно вчилис¤ застосовувати жести ≥ виражати м≥м≥кою характер ≥ настр≥й героњв. ѕот≥м п≥дбирали з музичним кер≥вником супров≥д. —получали р≥зн≥ еп≥зоди казки з супроводом музичного ≥нструменту. «авершальний етапом п≥дготовки спектаклю був повторний показ ≥ генеральна репетиц≥¤. –азом з батьками виготовл¤ли костюми ≥ декорац≥њ до постановок. Ѕули поставлен≥ казки  - це ≥ Ђ олобокї, Ђ—н≥жна королеваї, Ђ отигорошкої. ≤ вс≥, хто бачив спектакл≥, це ≥ сп≥вроб≥тники дит¤чого саду, ≥, особливо, батьки - давали њм позитивну оц≥нку. «а словами батьк≥в, п≥сл¤ зан¤ть  њх д≥ти стали емоц≥йн≥шими, виразн≥шими. ѕоказували своњ казки д≥т¤м молодших груп, дуже сподобалос¤. ј ¤к д≥ти рад≥ли оплескам, ск≥льки в њх очах при цьому було щаст¤! ќсобливий ≥нтерес ви¤вл¤Їтьс¤, коли вони сам≥ грають своњ рол≥ ≥ чекають нових репетиц≥й.

 ” зан¤тт¤ по театрал≥зован≥й д≥¤льност≥ включаютьс¤:

- прогл¤данн¤ л¤лькових спектакл≥в ≥ бес≥ди за ними, ≥гри-драматизац≥њ;

- вправи по дикц≥њ;

- завданн¤ дл¤ розвитку мовноњ ≥нтонац≥йноњ виразност≥;

- ≥гри-перетворенн¤ (Ђвчатьс¤ волод≥ти своњм т≥ломї), образн≥ вправи;

- вправи на розвиток дит¤чоњ пластики;

- вправи на розвиток виразноњ м≥м≥ки, елементи мистецтва пантом≥ми;

- театральн≥ етюди;

- окрем≥ вправи по етиц≥ п≥д час драматизац≥й;

- репетиц≥њ ≥ роз≥груванн¤ р≥зноман≥тних казок та ≥нсценувань. ѕрацюючи над артистичними зд≥бност¤ми д≥тей, необх≥дно вивчати особливост≥ њх у¤ви ≥ оц≥нювати р≥вень њх розвитку.

ƒл¤ цього ми ф≥ксуЇмо результати:

1.      д≥агностика (жовтень - травень);

2.      постановка л¤лькових спектакл≥в;

3.      драматизац≥¤ казок; проведенн¤ св¤т (прот¤гом року), конкурс≥в, концерт≥в.

2.3. онтрольний експеримент

Ќа цьому етап≥ використовуютьс¤ т≥ ж д≥агностичн≥ методики, що ≥ в констатувальному експеримент≥, щоб з≥ставити результати обстеженн¤ респондент≥в або умов њх розвитку. Ќа основ≥ з≥ставленн¤ даних констатувального ≥ контрольного експеримент≥в можна судити про ефективн≥сть вживаних методик.

ƒ≥агностика ≥грових позиц≥й д≥тей. (травень)      “аблиц¤ 2.3.1.

¬  ≥грах - драматизац≥¤х д≥ти займають наступн≥ позиц≥њ:
 Ђгл¤дач - акторї - 10чол., Ђгл¤дач - актор - режисерї - 9чол, Ђгл¤дач -режиссерї - 1чол, загалом   - позиц≥ю Ђакторї -19 чол.
 Ђ√л¤дач - режисерї - 5 %, Ђ√л¤дач - акторї -50 %, Ђ√л¤дач - актор - режисерї - 45  %. «агалом - позиц≥ю Ђакторї - 95%.
” творчих завданн¤х  на ви¤вленн¤ акторських ум≥нь д≥ти повн≥стю справилис¤ з≥ вс≥ма завданн¤ми  - 14чол (70%), частково 6чел. (30%).

¬»—Ќќ¬ »

¬плив на дит¤чу особист≥сть театра≠л≥зованих ≥гор значний ≥ р≥зноман≥тний. ѓхн≥ тематика й зм≥ст мають, насамперед, мораль≠не спр¤муванн¤. √оловна вимога: вони мають бути повчальн≥, щоб дошк≥льн¤та вчилис¤ об'Їктивно оц≥нювати вчинки персонаж≥в, робили самост≥йн≥ висновки, набували необх≥дних знань. ¬одночас, готуючи разом ≥з дорослими атрибути та декорац≥њ, д≥ти виховуютьс¤ естетично й емоц≥йно. «алучаючись до театрал≥зованих ≥гор, д≥ти вчатьс¤ ≥м≥тувати характерн≥ рухи казкових персонаж≥в; ос¤гають художньо - образн≥ виражальн≥ засоби - ≥нтонац≥ю, м≥м≥ку, пантом≥му; вдосконалюють вокальн≥ вм≥нн¤; розвивають творчу самост≥йн≥сть у в≥дтворенн≥ образу. ƒл¤ забезпеченн¤ творчих про¤в≥в дитини в р≥зних видах д≥¤льност≥, треба збагатити њњ життЇвий досв≥д ¤скравими мистецькими враженн¤ми, сформувати необх≥дн≥ знанн¤ та вм≥нн¤. —аме тому важливо змалку залучати д≥тей до л≥тератури, театру, музики. ћузичний супров≥д - нев≥д'Їмна скла≠дова театрал≥зованих ≥гор. ћузика допомагаЇ д≥т¤м передавати характер д≥йових ос≥б, п≥дказуЇ зм≥ну д≥й, по¤ву ≥ншого персонажа.

¬ ход≥  нашого практичного  досл≥дженн¤  ми  ви¤вили  наступне:

1.  јнал≥з  результат≥в групи  до ≥ п≥сл¤  формувального  експерименту  наочно  св≥дчить  про  ефективн≥сть  проведеноњ роботи  по  розвитку  акторських зд≥бностей д≥тей.

2.  —пец≥ально  вживан≥  прийоми  ≥  методи, визначен≥  в  систему  зан¤ть,  дають  ц≥лком  в≥дчутний  позитивний  результат.

3.  ѕор≥вн¤льний  анал≥з  результат≥в  д≥агностики  на  початок  ≥  к≥нець  року  дозвол¤Ї  побачити, що р≥вень позиц≥њ Ђакторї п≥двищивс¤  на  20 %, р≥вень  розвитку  акторських зд≥бностей  д≥тей  п≥двищивс¤ на 35%.

4.   –озвиток  творчих  можливостей -  процес, ¤кий пронизуЇ весь  розвиток  особи  дитини. ” вс≥х  хлоп'¤т  досл≥джуваноњ  групи  в≥дбулис¤  ≥стотн≥  особов≥  зм≥ни. ƒ≥ти  стали    активн≥шими, ≥н≥ц≥ативн≥шими в ≥грах, зд≥бними  до  ухваленн¤  самост≥йного  р≥шенн¤. «'¤вилас¤  велика  упевнен≥сть  в  соб≥, в  своњх  можливост¤х. ƒо певноњ м≥ри  у  хлоп'¤т  сформувалас¤  звичка  до  в≥льного  самовираженн¤. ” д≥тей продовжують розвиватис¤ етично -коммуникат≥вн≥ ≥ вольов≥ ¤кост≥ особи( товариськ≥сть, вв≥члив≥сть, чуйн≥сть, доброта, ум≥нн¤ довести справу або роль до к≥нц¤), формуЇтьс¤ позитивне в≥дношенн¤ до театрал≥зованих ≥гор. ¬≥дбуваЇтьс¤  поступовий перех≥д дитини в≥д гри поодинц≥ л≥тературному або фольклорному тексту до гри-контам≥нац≥њ, що маЇ на уваз≥ в≥льну побудову дитиною сюжету, в ¤кому л≥тературна основа поЇднуЇтьс¤ з в≥льною њњ ≥нтерпретац≥Їю дитиною або з'Їднуютьс¤ дек≥лька твор≥в; в≥д гри, де використовуютьс¤ засоби виразност≥ дл¤ передач≥ особливостей персонажа, до гри ¤к засобу самовираженн¤ через образ геро¤; в≥д гри, в ¤к≥й центром Ї Ђартистї, до гри, в ¤к≥й представлений комплекс позиц≥й Ђартистї, Ђрежисерї, Ђсценаристї, Ђоформлювачї, Ђкостюмерї, але при цьому переваги кожноњ дитини пов'¤зан≥ з одним з них, залежно в≥д ≥ндив≥дуальних зд≥бностей ≥ ≥нтерес≥в.«вичайно, вс≥  ц≥  особливост≥  наголошуютьс¤  у  д≥тей  поки що   т≥льки  на  зан¤тт¤х. ƒ≥ти стали б≥льш емоц≥йно ≥ виразно виконувати п≥сн≥, танц≥, в≥рш≥. «'¤вилос¤ ум≥нн¤ виразити своЇ розум≥нн¤ сюжету гри ≥ характеру персонажа (в рус≥, мов≥, м≥м≥ц≥, пантом≥м≥). «'¤вилос¤ бажанн¤ придумати казку, ≥стор≥ю, скласти танець. –озвиваючи акторськ≥ зд≥бност≥, творчий потенц≥ал дитини, ми зач≥паЇмо розвиток особових, ≥ндив≥дуальних особливостей, ми повинн≥ чуйно уловлювати особливост≥ кожноњ дитини, будувати вс≥ д≥њ з њх обл≥ком. –езультати  проведеного формувального  експерименту  з використанн¤м  вказаних  вище  д≥агностичних  метод≥в  переконливо продемонстрували  значну  роль  дит¤чоњ театрал≥зованоњ гри дл¤  розвитку  акторських зд≥бностей. ≈кспериментальна  група  пол≥пшила  своњ  результати  за  вс≥ма  пунктами  досл≥дженн¤, що проводилос¤ . –азом з тим у дошк≥льник≥в в≥дсутн≥й досв≥д сприйн¤тт¤ сцен≥чного мистецтва, не сформована готовн≥сть до самост≥йноњ  театрал≥зованоњ д≥¤льност≥. Ћише небагато випускник≥в дит¤чого саду мають достатн≥й р≥вень у¤влень про театр ≥ ≥гров≥ ум≥нн¤, що дозвол¤Ї њм орган≥зувати самост≥йну театрал≥зовану д≥¤льн≥сть

—ѕ»—ќ  ¬» ќ–»—“јЌќѓ Ћ≤“≈–ј“”–»:

1.                јртемова Ћ.¬. “еатр ≥ гра / Ћ.¬.јртемова. Ц  .: “ом≥р≥с, 2002. Ц—.108-144.

2.                Ѕогуш ј.ћетодика орган≥зац≥њ художньо-мовленевоњ д≥¤льност≥ д≥тей у дошк≥льних навчальних закладах/ ј. Ѕогуш, Ќ. √авриш, “. отик.-  .: —лово.2006. Ц—.38-44.

3.                ¬≥тлуг≥на Ќ. ћузичне вихованн¤ в дит¤чому садку.  ињв. ¬ища школа. Ц1978. —.58-64.

4.                √ураш Ћ. ¬≥дчути ≥ збагнути: теор≥¤ ≥ методика.  ињв // ƒошк≥льне вихованн¤. Ц 2002. —-84-111.

5.                ƒитина. ѕрограма вихованн¤ ≥ навчанн¤ д≥тей дошк≥льного в≥ку.  ињв. ќсв≥та 1993. —-25-68.

6.                ƒорошенко “. –озвиток творчих зд≥бностей на уроках музики: методичн≥ рекомендац≥њ.  ињв // ѕочаткова школа. 2001 - є4. Ц —.34-37.

7.                ƒронова ќ. „истова “. ѕ≥д звуки музики: методичн≥ рекомендац≥њ.  ињв // ƒошк≥льне вихованн¤. Ц 1997- є7. - —.6-7.

8.                «верева ќ. Ћ. »гра-драматизаци¤ // ¬оспитание детей в игре.Ч ћ., 1994.- —.78-94

9.                «имина ».“еатр и театрализованные игры в детском саду//ƒошк.восп., 2005.-N4.- —.3-4

10.           »гры-драматизации//Ёмоциональное развитие дошкольника. Ц ћ., 1983.- —.44-52.

11.            араманенко “.  укольный театр Ц дошк≥льникам / “.  араманенко. Цћосква: ѕросвещение,1985. - —.28-44

12.           Ћуцак Ќ. Ќародн≥ ≥гри ¤к зас≥б збагаченн¤ дит¤чоњ лексики Уƒр≥бу, др≥бу, др≥бушечкиФ: методичн≥ рекомендац≥њ.  ињв // ƒошк≥льне вихованн¤. Ц 1999 - є4. Ц —. 5-7.

13.           ћал¤тко. ѕрограма вихованн¤ ≥ навчанн¤ д≥тей дошк≥льного в≥ку.  ињв. 1991. - —.3-4

14.           ћаханева ћ.“еатрализованна¤ де¤тельность дошкольников //ƒошк.восп.Ц1999.- N11.-  —.8-14

15.           ћаханева ћ.ƒ. “еатрализованные зан¤ти¤ в детском саду.-ћ.: —фера, 2001.-  —.23-31

16.           Ќеменова “. –азвитие творческих про¤влений детей в процессе театрализованных игр // ƒошкольное воспитание. Ц 1989. - N1.- —.36-48

17.           Ќиколаичева ј.ѕ. »нсценирование литературных произведений // ƒошкольное воспитание, 1980.- N10.- —.18-27

18.           ѕроскура ќ. ћетодичн≥ рекомендац≥њ та матер≥али до програми УƒитинаФ.  ињв. ќсв≥та 1994.- —.18-27.

19.           –остовський ќ. ’лЇбн≥кова Ћ. як≥ почутт¤ передаЇ музика: методичн≥ рекомендац≥њ.  ињв // ѕочаткова школа. - 2001 - є9.- —.32-47

20.           –азвивающие игры дл¤ детей младшего дошкольного возраста. Ц ћ., 1991.- —.11-27.

21.           –еуцка¤ Ќ. ј. “еатрализованные игры дошкольников // »гра дошкольника / ѕод ред. —.Ћ.Ќовоселовой.Ч ћ., 1989.- —.14-45.

22.           –убенок ≈. »гры-драматизации в воспитании дошкольника // ƒошкольное воспитание. Ц 1983. - N12.- —.1-2.

23.           —игуткина —. –екомендации к организации театрализованных игр // ƒошкольное воспитание, 1988.-N8.- —.12-17.

24.           —иливон ¬. –азвитие творчества у детей в процессе игр-драматизаций // ƒошкольное воспитание. Ц 1983. - N4.- —.8-9.

25.           —кл¤ренко √. »гры-драматизации // ƒошкольное воспитание. Ц 1983. Ц N7.- —.5-11.

26.           —орокина Ќ.‘. »граем в кукольный театр // ƒошкольное воспитание.- 1997.-N6, 10, 12; 1998-N2.- —.18-27.

27.           —трелкова Ћ. ѕ. »гры-драматизации // Ёмоциональное развитие дошкольника /ѕод ред. ј. ƒ.  ошелевой. Ч ћ., 1985.- —.14-27.

28.           —ухомлинський ¬.ќ. ¬ибран≥ твори: ” 5 т. т. Ц  .: –ад¤нська школа, 1977. Ц “. 3. - —.18-32.

29.           —ухомлинський ¬. У—ерце в≥ддаю д≥т¤мФ ¬ибран≥ твори. “. 3. У–ад¤нська школаФ. -  ињв 1977.- —.19-27.

30.           “еатр, семь¤, школа / —ост. ё.ј. «убков. Ц ћ.: ѕросвещение, 1975. - —.18-42.

31.           “еплов Ѕ.ћ. ѕсихологи¤ музыкальных способностей / »збранные труды: ¬ 2-х т. т. Ц ћ.: ѕедагогика, 1985. Ц “. 1. Ц —. 42-222.

32.           “ушева ¬. “ворч≥ завданн¤ на уроках музики // ѕочаткова школа. Ц 1997. Ц є 6. Ц —. 30-33.

33.           ”ланова —.≤. —в≥тогл¤дно-методолог≥чн≥ основи формуванн¤ музично-естетичноњ культури // ’удожн¤ осв≥та ≥ проблема вихованн¤ молод≥. «б. наук. статей. Ц  .: ћ≥носв≥ти ”крањни, ≤«ћЌ, 1997. Ц —. 3-11.

34.           ’алабузарь ѕ., ѕонов ¬., ƒобровольска¤ Ќ. ћетодика музыкального воспитани¤: ”чебное пособие. Ц ћ.: ћузыка, 1989. Ц  —.8-127.

35.           ’лЇбн≥кова Ћ.ќ. ”рок музики у шестир≥чних учн≥в // ѕочаткова школа. Ц 1988. Ц є 9. Ц —. 18-21.

36.           „ерноиваненко Ќ.ћ., ƒмитриева Ћ.√. ћетодика музыкального воспитани¤ в школе. Ц ћ.: ѕросвещение, 1989. .- —.8- 207 .

37.           Ўаталов ¬.‘. ѕедагогическа¤ проза. Ц ћ.: ѕедагогика, 1980.- —.18-85.

38.           Ўацка¤ ¬.Ќ. ћузыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. Ц ћ.: ѕедагогика, 1975. .- —.14-197 .

39.           Ўевчук ј. —учасн≥ п≥дходи до орган≥зац≥њ музичноњ д≥¤льност≥ д≥тей: методичн≥ рекомендац≥њ // ƒошк≥льне вихованн¤. Ц 2000. Ц є 2. Ц —. 6-8.

40.           Ўеренберг ƒ.ћ. »скусство творческого мышлени¤. Ц ћинск: ѕопудри, 1996 .- —.27 Ц 287 .

41.           Ўинкаренко ј.≤., Ћупак Ќ.≤. –озучуванн¤ п≥сень з музично-ритм≥чними рухами // ѕочаткова школа. Ц 1989. Ц є 3. Ц —. 55-57.

42.           Ўинкаренко ј.≤. ”рок музики, ¤к урок мистецтва // ѕочаткова школа. Ц 1996. Ц є 4. Ц —. 33-36.

43.           ”крањнське довк≥лл¤.  ињв. ћузична ”крањна. 1991.- —.18-27

44.           Ўоломович —. ћетодика музичного вихованн¤ в дит¤чому садку.  ињв. ¬ища школа. 1978.- —.11-17.

45.           Ўевчук ј. —учасн≥ п≥дходи до орган≥зац≥њ музичноњ д≥¤льност≥ д≥тей: методичн≥ рекомендац≥њ.  ињв // ƒошк≥льне вихованн¤. - 2000 - є2. —. 6-8.

ƒодаток 1

ƒ≥агностика вивченн¤ ≥грових ≥нтерес≥в ≥ переваг старших

дошк≥льник≥в в ≥грах-драмат≥заци¤х

«разков≥ питанн¤ дл¤ сп≥вбес≥ди з дитиною.

1.           „и знаЇш ти, що таке театр? “и був у театр≥? ўо тоб≥ сподобалос¤ в театр≥ б≥льше всього?

2.           яку виставу ти дививс¤ останн≥й раз? “об≥ подобаЇтьс¤ дивитис¤ вистави? „ому?

3.           „и знаЇш ти, хто такий режисер, актор, художник-оформлювач? ўо вони робл¤ть дл¤ того, щоб виставу можна було подивитис¤?

4.           Ќав≥що в театр приход¤ть гл¤дач≥? ўо вони робл¤ть на спектакл≥?

5.           „и любиш ти грати в Ђтеатрї?

6.           ” ¤кий Ђтеатрї ти любиш грати? (дитин≥ пропонуютьс¤ картинки з р≥зними видами театру). „ому?

7.            ўо ти робиш, граючи в Ђтеатрї? “об≥ це подобаЇтьс¤?

8.           “об≥ подобаЇтьс¤ виконувати рол≥ казкових героњв? „ому?

9.         „и Ї у тебе улюблена роль? яка?

10.       “и можеш по виразу обличч¤ д≥знатис¤ настр≥й геро¤?

11.        оли ти виростеш, ти б хот≥в працювати в театр≥?  им би ти хот≥в бути: режисером, актором, художником-оформлювачем?

12.         „и Ї у тебе улюблена книжка? яка?

13.       ” вистав≥ з ¤кими персонажами ти б хот≥в прийн¤ти участь?

 јнал≥зуйте в≥дпов≥д≥ з погл¤ду у¤влень про театр, театральне мистецтво, активн≥сть д≥тей в процес≥ театрал≥зованоњ д≥¤льност≥. «вернете увагу на ≥нтерес дитини до т≥Їњ або ≥ншоњ позиц≥њ   в  гр≥, ≥ обгрунтуванн¤ даного вибору.

ƒодаток 2

ƒ≥агностика вивченн¤ ≥грових позиц≥й дошк≥льник≥в

у          ≥грах-драматизац≥¤х

ѕерша частина

ћета  спостереженн¤:  вивченн¤  акторських,  режисерських,  гл¤дацьких

ум≥нь старших дошк≥льник≥в в ≥грах-драматизац≥¤х.

—постереженн¤ проводитьс¤ в природних умовах за самост≥йною грою-драматизац≥Їю д≥тей. –езультати спостереженн¤ ф≥ксуютьс¤ в таблиц≥ знаками Ђ+ї, Ђ-ї, ф≥ксуютьс¤ ум≥нн¤, ¤к≥ найб≥льш характерно ви¤вл¤ютьс¤ у дитини в процес≥ ≥гровоњ д≥¤льност≥.

√рафа Ђ«адумї маЇ в≥дношенн¤ до д≥тей Ђрежисерськогої типу

що ви¤вл¤Їтьс¤ в на¤вност≥ таких ум≥нь, ¤к:

  ≥нтерпретац≥¤ дитиною привабливого л≥тературного сюжету, розум≥нн¤ ≥дењ постановки;

 комб≥нуванн¤ задуму;

  з'Їднанн¤ дек≥лькох знайомих л≥тературних сюжет≥в, придумуванн¤ нового дл¤ постановки, побудова Їдиноњ сюжетноњ л≥н≥њ, поступове нарощуванн¤ сюжетноњ л≥н≥њ, лог≥чне перет≥канн¤ одного сюжету в ≥нш≥й, законом≥рний ф≥нал, опис образ≥в передбачуваноњ постановки;

плануванн¤ гри;

орган≥зац≥¤ спектаклю.

—труктурн≥ компоненти гри-драматизац≥њ

√рафа Ђ–ольї дозвол¤Ї визначити д≥тей Ђакторськогої типу, у ¤ких: 

Ј         ухваленн¤ рол≥ супроводитьс¤ активн≥стю, рад≥стю, ≥нтересом;

Ј         передача образу в≥дбуваЇтьс¤ через використанн¤ засоб≥в виразност≥ (слова, д≥њ), в≥дпов≥дних атрибут≥в; 

Ј         можлива ≥мпров≥зац≥¤.

√рафа Ђ—прийн¤тт¤ї ор≥Їнтована на д≥тей, що в≥днос¤тьс¤ до Ђгл¤дацькогої типу. ѓх основн≥ характеристики:

Ј         увага - дитина любить дивитис¤, спостер≥гати за под≥¤ми, що в≥дбуваютьс¤, у вистав≥;

Ј         сп≥впереживанн¤ - дитина сп≥вчуваЇ, сп≥впереживаЇ геро¤м вистави, емоц≥йно реагуЇ на под≥њ, що в≥дбуваютьс¤, виставу в ц≥лому;

Ј         в≥дтворенн¤ вражень           - виражаЇ св≥й емоц≥йний стан, настр≥й будь-¤кими доступними засобами дит¤чоњ художест- венозноњ д≥¤льност≥ (малюнок, слово, рух, гра ≥ ≥н.).

«верн≥ть увагу на пров≥дний мотив гри-драматизац≥њ. якщо вона виникаЇ ≥з-за задуму, то, очевидно, що дитина - Ђрежисерї, ¤кщо ≥з- за рол≥, то дитина - Ђакторї, ¤кщо пров≥дний мотив - сприйн¤тт¤, то дитина швидше Ђгл¤дачї. ћожливе комб≥нуванн¤ позиц≥й.

ƒ≥ти,  ¤ких  умовно  можна  в≥днести  до  позиц≥њ Ђхудожник- оформлювачї, ви¤вл¤ютьс¤ через графи Ђ«адумї ≥ Ђ–ольї. ѕр≥нцип≥альним в цьому випадку буде:

Ј         ≥нтерпретац≥¤ дитиною привабливого л≥тературного сюжету, розум≥нн¤ ≥дењ постановки, виражене в дит¤чих малюнках;

Ј         комб≥нуванн¤ задуму - створенн¤ декорац≥й спектаклю;

Ј         передача сенсу образу л≥тературного персонажа через створенн¤ в≥дпов≥дних ≥грових атрибут≥в, костюм≥в.

« допомогою таблиц≥ можна визначити, ¤ку позиц≥ю займаЇ дитина в ≥грах-драматизац≥¤х.

ƒруга частина

ƒруга частина д≥агностики пов'¤зана з вивченн¤м ≥грових позиц≥й дитини в  театрал≥зован≥й д≥¤льност≥, з використанн¤м етюд≥в ≥ вправ.

≈тюди ≥ вправи на ви¤вленн¤ акторських ум≥нь

 1. ƒитин≥ пропонуЇтьс¤ передати зм≥ст фрази, Ђпрочитуючиї ≥нтонац≥ю,     з ¤кою звучить даний текст: 

ƒиво остр≥в! 

Ќаша “ан¤ голосно плаче...

 арабас-барабас 

ѕерший сн≥г! ¬≥тер! ’олодно

2.ƒ≥т¤м пропонуЇтьс¤ прочитати по тексту з р≥зними ≥нтонац≥¤ми (здивовано, рад≥сно, питально, сердито, ласкаво, спок≥йно, байдуже):

ЂЋ≥то вс≥х в≥таЇ,
ўебечуть горобц≥,
—онечко тримаЇ
ѕром≥нчик у руц≥ї

2.           ѕантом≥м≥чн≥ етюди. 

 отен¤та: 

 солодко спл¤ть;

прокидаютьс¤, лапкою вмиваютьс¤; 

звуть маму;

намагаютьс¤ пот¤гнути ковбасу; 

бо¤тьс¤ собаки; 

полюють

-          покажи: ¤к танцюЇ добра фе¤ на   балу у ѕопелюшки; 

-          ¤к злитьс¤ страшна в≥дьма на балу у —пл¤чоњ  расун≥; 

-          ¤к дивуЇтьс¤ черепашка-н≥ндз¤;

-          ¤к в≥таЇтьс¤ —н≥жна  оролева; 

-          ¤к ображаЇтьс¤ ¬≥нн≥-ѕух; 

 -      ¤к рад≥Ї Ѕетман

≈тюди на зм≥ни тембру голосу.

ѕедагог.   ицька, ¤к тебе звуть?

ƒитина.  Ќ¤в! (Ќ≥жно)

ѕедагог.  —тережеш  ти  мишку тут?

ƒитина.  Ќ¤в!       (—твердно)

ѕедагог.  ицька, хочеш молока?

ƒитина. Ќ¤в! (« задоволенн¤м)

ƒиво остр≥в! 

Ќаша “ан¤ голосно плаче...

 арабас-барабас 

ѕерший сн≥г! ¬≥тер! ’олодно

≈тюди ≥ вправи на ви¤вленн¤ режисерських ум≥нь       

1.         ƒ≥т¤м пропонуЇтьс¤ на основ≥ л≥тературного сюжету або на основ≥ дит¤чих п≥сень скласти сценар≥й, орган≥зувати виставу (розпод≥лити рол≥ м≥ж д≥тьми, обгрунтувати св≥й виб≥р, провести репетиц≥ю).

2.           ћоделюванн¤ дитиною  л≥тературних  сюжет≥в  за  картинками дл¤ постановки спектаклю, обговоренн¤ задуму, ≥дењ постановки з дошк≥льником.

≈тюди ≥ вправи на ви¤вленн¤ ум≥нь декоратора 

1.         ƒ≥т¤м пропонуЇтьс¤ на основ≥ л≥тературного сюжету або на основ≥  дит¤чих  п≥сень  спроектувати  декорац≥њ,  костюми  дл¤  спектаклю, запропонувати необх≥дний ≥гровий рекв≥зит.

2.         ќбговоренн¤ задуму, ≥дењ постановки з дошк≥льником в контекст≥ пропонованих ним декорац≥й.

Ѕес≥да-гра      на ви¤вленн¤ гл¤дацьких   ум≥нь

ѕ≥сл¤ прогл¤данн¤ спектаклю, ≥гри-драматизац≥њ провед≥ть бес≥ду:

-           ѕро що розпов≥ла вистава? ўо ти зрозум≥в?      (Ќа розум≥нн¤ р≥вноњ

думки твору.)

Ј            який персонаж тоб≥ сподобавс¤ б≥льше всього? „ому? який у

нього характер? (Ќа розум≥нн¤ характеру персонаж≥в.)

Ј           ўо ти в≥дчував, коли з героЇм в≥дбувалис¤... под≥њ? ( он-

кретно по д≥њ.)

Ј           ’от≥лос¤ б тоб≥ що-небудь зм≥нити у вистав≥≥? ўо саме?

Ј           ’то тоб≥ б≥льше вс≥х сподобавс¤ з актор≥в вистави? „ому?

Ј           „и подобаЇтьс¤ тоб≥ дивитис¤ виставу? „ому?

Ј           –озкажи в малюнку (запропонуЇте ≥нш≥ засоби передач≥ здобутих вражень) про виставу, про те, що ти побачив зараз.

ѕроанал≥зуйте ум≥нн¤ д≥тей в≥дпов≥дно до критер≥њв.

јкторськ≥     ум≥нн¤ -         розум≥нн¤ емоц≥йного стану персонажа ≥ в≥дпов≥дно до цього вибиранн¤ адекватних виразних засоб≥в дл¤ передач≥ образу персонажа - голоси, м≥м≥ки, пантом≥ми; характер виразност≥  моторики:  у  пантом≥м≥ -  природн≥сть,  пов≥льн≥сть, поривчаст≥сть рух≥в; у м≥м≥ц≥ - багатство, б≥дн≥сть, мл¤в≥сть, жвав≥сть про¤в≥в; у мов≥ - зм≥на ≥нтонац≥њ, тону, темпу мови; самост≥йн≥сть виконанн¤ завданн¤, в≥дсутн≥сть стереотипних д≥й.

–ежисерськ≥ ум≥нн¤ -  розум≥нн¤  мотив≥в  вчинк≥в  героњв; проходженн¤ сюжетн≥й л≥н≥њ (встановленн¤ причинно-насл≥дкового зв'¤зку, розум≥нн¤ посл≥довност≥ под≥й); розпод≥л ролей, п≥дготовчо ≥грового середовища; ум≥нн¤ керувати в≥дразу дек≥лькома граючими.

ќформлювальн≥ ум≥нн¤ -    художньо-образотворче веденн¤Ї сюжетноњ л≥н≥њ л≥тературноњ основи вистави; адекватно в≥дзеркалюЇ сюжетну л≥н≥ю вистави в декорац≥¤х, костюмах, ≥грових атр≥бутах, театральному рекв≥зит≥; п≥дготовц≥ ≥грового середовища.

√л¤дацьк≥      ум≥нн¤ - ум≥нн¤ розум≥ти чуж≥ емоц≥йн≥ стани ≥ про¤вл¤ти емпат≥ю до персонаж≥в твору; на¤вн≥сть акт≥вноњ гл¤дацькоњ позиц≥њ: висловлюванн¤ думки з приводу побаченого, нал¤вн≥сть стосунк≥в до побаченого (сподобалос¤, не сподобалос¤, байдуже); висловлюванн¤ думки з приводу гри актор≥в.

ќц≥нка результат≥в.

¬≥дпов≥дь Ђтакї оц≥нюЇтьс¤ в 1 бал. Ѕали п≥дсумовуютьс¤ по кожн≥й позиц≥њ (актор, режисер, гл¤дач):

Ј             позиц≥¤ Ђрежисерї - в≥дпов≥д≥ Ђтакї на питанн¤ 1, 8, 14, 1, 18;

Ј             позиц≥¤ Ђдекораторї - в≥дпов≥д≥ Ђтакї на питанн¤ 3, 7, 11, 15, 20;

Ј             позиц≥¤ Ђакторї - в≥дпов≥д≥ Ђтакї на питанн¤ 2, 5, 10, 13, 19;

Ј             позиц≥¤ Ђгл¤дачї - в≥дпов≥д≥ Ђтакї на питанн¤ 4, 6, 9, 12, 17.

”         ¤к≥й позиц≥њ вийшла найб≥льша к≥льк≥сть бал≥в, до т≥Їњ дитина ≥ маЇ найб≥льшу схильн≥сть.

—п≥вв≥днес≥ть ц≥ результати з результатами сп≥вбес≥ди з дитиною.

ƒодаток 3

ћета тесту: вивчити думку батьк≥в, виховател≥в про переваги дитини при вибор≥ ≥грових позиц≥й.

“ест Ђ«ј–ƒї

Ўановн≥ педагоги, батьки, в≥дпов≥дайте на р¤д твердженьвикористовуючи вар≥анти в≥дпов≥дей Ђтак чи н≥ї.           

“вердженн¤

   1.      „аст≥ше дитина звертаЇ увагу на задум л≥тературного твору, його художню ≥дею........................................................    

2.         „аст≥ше дитина реагуЇ на героњв л≥тературного твору?..

3.         „аст≥ше дитина звертаЇ увагу на обстановку, м≥сце ≥ час

розвитку под≥й твору..................................................................

4.         ƒитина ц≥л≥сно сприймаЇ л≥тературний тв≥р.......

5.         ƒитина добре розум≥Ї емоц≥йний стан героњв ≥ ц≥каво ≥нтерпретуЇ образи..................................................................

6.         ƒитина любить ставити питанн¤ про прочитаний тв≥р..

7.         ƒитина любить малювати л≥тературн≥ сюжети, Ђфантазувати на

папер≥ї................................................................................................. ... 

8.         ƒитина може орган≥зувати гру з ≥ншими д≥тьми................ 

9.         ƒитин≥ легко оц≥нити гру ≥ншого, чим грати самому............

10.       ƒитина легко створюЇ образи л≥тературних персонаж≥в за допомогою декламац≥њ, м≥м≥ки ≥ пантом≥ми.................................

11.       ƒитина легко п≥дбираЇ необх≥дн≥ атрибути ≥ декорац≥њ дл¤

гри-драматизац≥њ................................................................................

12.       ƒитина може висловити свою думку про вподобаних або не-

вподобаних персонаж≥в...................................................................

13.       ” дитини добре розвинена творча у¤ва, в≥н т¤ж≥Ї до

≥мпров≥зац≥й...........................................................................................

14.       ƒитина волод≥Ї л≥дерськими ¤кост¤ми.............................

15.       ƒитина добре в≥дчуваЇ кол≥р, форму, прагне виразити своњ враженн¤ про л≥тературний тв≥р, персонаж≥в твору на паперу з њх допомогою...........................................

16.         ƒитина ум≥Ї п≥дказати ≥ показати ≥ншим д≥т¤м, ¤к ≥ що на-

до зображати в гр≥-драматизац≥њ......................................................

17.         ƒитина вм≥Ї сп≥впереживати ≥гровим персонажам......................

18.       ƒитин≥ властив≥ ¤кост≥ - наполеглив≥сть, ц≥леспр¤мован≥сть,     

ум≥нн¤   долати невдач≥, вир≥шувати конфл≥кти.......

19.       ” дитини розвинен≥ елементи самоконтролю в театрал≥зован≥й д≥¤льност≥ (може сл≥дувати сюжетн≥й л≥н≥њ, театральну постановку доводить до к≥нц¤).......

20.       ” дитини розвинен≥ художньо-образотворч≥ вм≥нн¤, в≥н добре малюЇ, в≥ддаЇ перевагу малюванню ≥нших вид≥в дит¤чоњ художньоњ   д≥¤льност≥...................................   

ќц≥нка результат≥в.

¬≥дпов≥дь Ђтакї оц≥нюЇтьс¤ в 1 бал. Ѕали п≥дсумовуютьс¤ по кожн≥й позиц≥њ (актор, режисер, гл¤дач):

Ј             позиц≥¤ Ђрежисерї - в≥дпов≥д≥ Ђтакї на питанн¤ 1, 8, 14, 1, 18;

Ј             позиц≥¤ Ђдекораторї - в≥дпов≥д≥ Ђтакї на питанн¤ 3, 7, 11, 15, 20;

Ј             позиц≥¤ Ђакторї - в≥дпов≥д≥ Ђтакї на питанн¤ 2, 5, 10, 13, 19;

Ј             позиц≥¤ Ђгл¤дачї - в≥дпов≥д≥ Ђтакї на питанн¤ 4, 6, 9, 12, 17.

”         ¤к≥й позиц≥њ вийшла найб≥льша к≥льк≥сть бал≥в, до т≥Їњ дитина ≥ маЇ найб≥льшу схильн≥сть.

—п≥вв≥днес≥ть ц≥ результати з результатами сп≥вбес≥ди з дитиною.